57-річний Олександр Середюк працює директором Музею сільського господарства у селі Рокині біля Луцька.

— Іноді в козацькому строї у Київ їжджу, — каже Середюк. — Як видавав книжку про козаків "Лицарі сонця", знайшов свою фотографію 1971 року. Я тоді не поступив в університет, приїхав додому в Гайсин і вистриг собі оселедця. Поставив це фото в книжку.

Музей чоловік почав облаштовувати 30 років тому. Із різних районів Волині звіз старі хати.

— Працював у Волинському краєзнавчому музеї, — розповідає. — Петро Теслюк, директор місцевої дослідної станції, зманив сюди. Дав квартиру. Що ще було потрібно молодому спеціалісту? Чотири кімнати, 47 метрів. Мій знайомий жартує, що то одна вітальня і три кладовочки, а не кімнати.

Середюк народився у Гайсині Вінницької області. За фахом історик, навчався у Львівському університеті. За місяць до вступу познайомився з майбутньою дружиною Ганною, 54 роки. Вона з райцентру Шацьк на Волині.

— Прізвище у неї задиристе — Зуб. І сама така, скільки живемо разом, — сміється. — Ганна на біологію вступала. Жили в сусідніх гуртожитках. Перед екзаменом домовилися: хто складе на "відмінно", купує кавун. То я до неї в кімнату двічі приходив із кавунами.

Одружилися на четвертому курсі. У Рокинях жінка 15 років працювала завучем школи, викладала біологію.

Я п"ятьох дітей хочу — тоді справжня сім"я

— Я за городину не переживаю, Ганнуся добре знає, що і як вирощувати, — каже директор музею. — Маємо трохи землі. Вистачає і нам на стіл, і в козацький зимівник у музеї. У мене ж там коні, вівці, гуси, кури.

У Середюків двоє дітей. Донька Ольга, 26 років, працює лікарем-терапевтом, живе з батьками. 29-річний син Ігор займається малим бізнесом. Його доньці Дарині 4 роки.

— Я п"ятьох дітей хочу — тоді справжня сім"я. Ну, хіба на стороні ще трьох зроблю, — сміється господар. — У 50 років козаки в силу вбираються, а у 80 ніг під собою не чують.

2003-го заснував у Рокинях школу козацького гарту. Відтоді займається бойовим гопаком.

— Торік їздив на семінар. Поки здав програму інструктора, козаки ребро мені зламали — у борні на палицях стукнули, — розповідає. — От історики пишуть, що козаки пили горілку. А я знайшов рецепт справжньої козацької медовухи. Сушені груші, сливи, яблука кладу на 12 годин у піч. Додаю східні спеції. І потім 250 грамів меду на літру горілки. Із 50-градусного первака 20-градусний напій виходить. На ранок — ніякого похмілля.

Історик каже, 2001-го в музеї за кресленнями відбудували капличку, що атеїсти знищили у Маневицькому районі.

— Спеціалісти з біолокації сказали, що в цьому місці дуже сильна енергетика. Люди відчувають позитивний заряд, голова перестає боліти. Один вірменин приїжджав сюди з дружиною. Потім привіз мені пакет могоричу. У них десять років дітей не було. А тут жінка завагітніла. Бо там, — підносить угору палець, — пеньок щастя є.

Для фотографії Середюк одягає вишиванку, жупан і шапку-бирку. Під сорочкою — футболка з портретом Юлії Тимошенко.

— Я про Юлю три книжки написав. Першу — ще як у сізо сиділа, — хвалиться. — Остання називається "Ангел-охоронець". Перед виборами 2006-го Тимошенко давала в Луцьку прес-конференцію. Подарував їй книжку з автографом. Вона мене впізнала. "Це ви мій ангел-охоронець", — казала.

1950, 21 жовтня — Олександр Середюк народився у Гайсині Вінницької області
1969–1971 — служив в армії у Ленінградській області та Приморському краї
1972 — вступив на історичний факультет Львівського університету ім. Івана Франка; познайомився з Ганною Зуб, за чотири роки побралися
1978 — переїхав у Рокині, почав облаштовувати Музей сільського господарства
1979 — народився син Ігор; за три роки — донька Ольга
2003 — заснував у Рокинях школу козацького гарту
2006 — написав книжку про Юлію Тимошенко "Ангел-охоронець"

×