— На Новий рік завезли кабанчика, олів'є, квашену капусту й морковку по-корейськи нашим хлопцям із 93-ї бригади у село Піски на Донеччині. В одному магазині для бійців зробили 30 кілограмів галушок із м'ясом. На ринку зібрали риби. Закупили трохи шампанського, — каже 46-річний Сергій Глоба, волонтер із Полтави. Він відновлює і відвозить бійцям у зону АТО відремонтовану техніку.
Із Сергієм Васильовичем зустрічаємося біля його офісу в центрі міста. З-під розстебнутої шкіряної куртки видно білу сорочку. На срібному ланцюжку — підвіска з гербом.
— Це дружина подарувала. 23 грудня торік народила мені синочка. Доки був у животику, називали його котиком. Тепер звемо Костянтином Сергійовичем, — показує фото малюка. — За минулий рік 30 разів був у зоні бойових дій. У Мар'їнці познайомився з високим худорлявим командиром нашої розвідки. То старий служака з Одеси. Ще при Радянському Союзі служив на Кубі. За це має позивний "Кубинець". Він постійно у бою, ніколи й поговорити. Подарували йому темно-синю "БМВ-трієчку". Нею вивозили трьох поранених із поля бою. Двох бійців врятували. Третій мав поранення в живіт, несумісне з життям. Але до лікарні довезли живим. "Кубинець" — безбашений. Сідав за кермо, у салон брав автоматчиків і підвозив до логова сєпарів. Різко розвертався і давав команду стріляти. У вересні ворожий снайпер поранив його в стегно. Зараз лікується в реабілітаційному центрі в Одесі.
— Якось із напарником пригнали бортовий ВАЗ у Красногорівку, — продовжує. — Бійці позвали нас на зачистку території від сепаратистів. Мали завдання розігнати людей від території навколо блокпоста, бо часто ставлять нашим розтяжки. Йшли вздовж посадки, понад полем. Я був позаду всіх. Побачив, що у ставку щось жовте шевелиться. Стало цікаво — гадюка чи черепаха. Поцілив одиночним пострілом. Тоді роззувся й сунув п'ятку у воду, а там — косяк оранжевих карасів. Таких вирощують у країнах Сходу. Мабуть, колишній хазяїн водойми розводив. Зачистка була зірвана. Напали на ставок. Підстрелили 14 карасів сантиметрів по 25. У той день прямо на хлопців вискочив фазан — і його до купи. У штабі було свято — смажили здобич. Замість сковорідки у хлопців — метровий диск з-під плуга, заварений зсередини.
Волонтер возить бійців додому у відпустки.
— Подзвонили земляки з Мар'їнки: "Серьога, нам дали відпустку. Забери, ми тебе заправимо". О четвертій ранку стрибнув у свою "Калину". По дорозі дзвоню хлопцям, а з ними зв'язку немає. Розсердився. Думаю, от зарази, десь купаються або рибку ловлять. Доїхав до Курахова з боку Дніпропетровська. А там — крутяться машини, ревуть сирени, вояки туди-сюди мотаються. Далі мене не пустили. Йшов напад на Мар'їнку. Сєпари бетеерами й живою силою вибили наших із міста. Поїхав в об'їзд до позицій своїх хлопців. Зупинився перед сусідньою Карлівкою. Сховався на зупинці. Перед очима "Гради" накривали наші позиції, все іскрилося. Біля мене заховалися хлопці з донбаського обленерго. Коли проїжджали наші бійці, казали: "От, суки, проїхали". Наші дали залп в отвєтку двома "Градами". Тоді один парєнь подзвонив у Донецьк: "Мама, прячьтесь. Сейчас вас будут бомбить "Градами". Не витримав, заткнув його. Кажу: тобі жити набридло? Ввечері під'їхав до СБУшників. Порадив перевірити співробітників з обленерго.
— На полтавському м'ясному ринку мене знають ще з початку АТО, — говорить волонтер. — Тоді продавці зібрали на ажіотажі шість ящиків сала для бійців під Слов'янськом. Зараз дивляться на мене з докором: ну що ти тут ходиш? Коли востаннє збирали м'ясо, із 50 продавців тільки шестеро дали по шматку свинини. У хлопців навалом півкілограмової тушонки з яловичини. На банці пишуть, що вищий ґатунок. Відкриваєш, а там 100 грамів продукту. Все інше — желе. Дуже псує шлунок. В усіх — печія.
На складі підняв мішок з продуктами, а там валом мишей. Хлопці їх спочатку не труїли. Не хотіли, щоб здихали в харчах. Котів на полювання не пускали, бо миші вигризали їм спини. Хлопців постійно кусали. Спали з напарником, то йому миша плигнула на подушку й дивилася просто в очі.
З університету звільнили за проукраїнську позицію
— 10 років працював викладачем економічної теорії в Полтавському технічному університеті імені Юрія Кондратюка. Позаторік за вказівкою ректора Володимира Онищенка мене звільнили, — каже Сергій Глоба. — Про це дізнався у Слов'янську, коли відвозив допомогу. Тоді з університету також звільнили молодих викладачів архітектурного факультету. Всіх — за проукраїнську позицію.
У Полтаві були протестні мітинги. Зараз тривають кілька судових процесів між вузом і викладачами. Вимагаю виплатити мені середню зарплату за рік вимушеного відсторонення та моральне відшкодування.
4 
1
Коментарі