"Коли за мною бігли міліціонери, коловся на ходу"

 

— Спробувати наркотики мене підговорив старший товариш. Він давно коловся, а грошей на дозу не мав. Вирішив і мене підсадити, — розповідає 29-річний Дмитро Карпов із Рівного. Він вісім років вживав наркотики.

Дмитро сідає на лавку у парку біля столичного будинку культури ім. Корольова.

— Батьки навіть подумати не могли, що я купую наркотики. Сказав, що йду на побачення. Тато без зайвих запитань відрахував мені гроші. Коли вперше побачив прокол на руці, я сказав: "Тато, у житті все треба спробувати". Маму легко було запевнити, що я не наркоман. Вона вірила, що її син найкращий у світі.

В 11-му класі Дмитро вживав наркотики раз на тиждень.

— Дивився на своїх однокласників і думав: що ви знаєте в житті? Ви всі лохи. Я такі речі роблю, що вам і не снилися.

Після закінчення школи вступив до Рівненського інституту інженерів народного господарства. На другому курсі знімав квартиру разом з другом наркоманом.

— Почали самі варити ширку. Головки маку перекручували на м"ясорубці і варили з розчинником. Опіум відділяли за допомогою оцту. Зі склянки перетертого маку виходило п"ять кубів наркотику. За рік почали варити двічі на день. На пари майже не ходив. Коли з"являвся, був п"яним. На третьому курсі батьки зрозуміли, що я гину. Мама забрала додому, замкнула у квартирі. Під замком колотися не перестав. Знайомий приносив наркотики, а я через балкон викидав йому все, що можна було продати. Віддав золото, мамину дублянку, відеокасети, магнітофон. Наркотики він клав мені у під"їзді у щиток. Я виходив на перекур і там коловся. Як не мав дози, починало боліти все тіло, текли сльози і соплі, ламало все тіло. Друга на півроку батько посадив на цепок, щоб не коловся. Коли відпустив, він купив ширку і помер від передозування.

Друга на півроку батько посадив на цепок, щоб не коловся

Каже, його часто затримувала міліція:

— Наркоман — потенційний злочинець. Коли за мною бігли міліціонери, коловся на ходу, щоб не відняли шприц. Раз забрали у відділок, мучили шість годин, бо хотіли повісити справу про пограбування магазину. На руки одягли наручники, між ними засунули палку і підвісили вниз головою. Так довго не витримаєш: 10 хвилин — це рекорд. У мене від цього тиждень руки німіли. Після тортур написав, що пограбував той магазин. Подзвонили моєму батькові: "У твого сина є всі шанси на три роки поїхати у табір". Батько все зрозумів, прийшов і відкупив мене.

До Дмитра підходить чоловік у синій футболці, просить цигарку.

— Вже давно не палю, — відказує йому.

2005-го хлопець вилікувався у столичному центрі допомоги нарко- та алкозалежним.

— Лікуватися повела мама. Якось сказала: "Краще б я один раз поплакала, і все. Ти ж постійно нас мучиш. Кожен день живу у напрузі. Чекаю, що подзвонять з міліції чи моргу". Перший тиждень було дуже важко. Я не міг спати. Засинав тільки після молитви. Рік провів на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Тепер працюю адміністратором реабілітаційного центру та займаюся бізнесом.

×