Сім'я — головна цінність у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Мормони вірять, що вона має вічну природу. Церква заохочує складати родинне дерево та шукати в архівах інформацію про предків. Як розповідає Катерина Сердюк, 51 рік, заступник директора Ради зі зв'язків із громадськістю, у мормонів існують центри сімейної історії, де навчають, як правильно досліджувати родовід.
— Сім'я, за нашим віровченням, — це не тільки те, що маємо на землі. Померлих після смерті зустрічають старші родичі, — каже Катерина Сердюк. — До народження ми жили як сім'я в духовному світі з Небесним Батьком. Головне наше завдання — створити свою родину і разом із нею повернутися у присутність Небесного Отця. У наших храмах є обряд, що називається запечатування сім'ї на вічність. Моя дочка зі своїм чоловіком теж пройшла цей обряд.
Коли рекомендується створювати сім'ю?
— Не скажу, що є визначений вік. Коли людина стає самостійною, живе окремо від батьків. Та це не обов'язково. Звісно, Церква закликає якомога раніше укладати шлюб, не відкладати надовго. Не чекати, коли буде квартира чи інші матеріальні цінності.
Чи багато дітей у ваших сім'ях?
— У молодих родинах багато дітей. Троє-п'ятеро — зараз норма. А от американські мормони відомі своєю багатодітністю. У мене є знайома, в родині якої 10 дітей. У нас служила подружня місіонерська пара, у них 11 дітей.
Мормонська церква дозволяє багатоженство.
— Ця практика дійсно існувала. Її скасував 1890 року четвертий президент Церкви. Відтоді не практикується. В Америці є екстремістські секти, що відкололись від Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, вони до цього часу практикують, але до Церкви не мають жодного стосунку.
У вас є сімейна консультація, служба, що допомагає впоратися з проблемами в родинах?
— В Україні поки що немає, з часом буде. У світі існує Служба сім'ї святих останніх днів, що допомагає вирішувати конфлікти та сімейні проблеми. Церква друкує і створює надзвичайно велику кількість матеріалів для сім'ї.
Мій чоловік не є членом церкви. Ми пережили дуже важкий період, хотіла навіть розлучитися. Та відчувала, що розлучення — не вирішення. Завдяки семінарам, курсам, книгам почала не стільки шукати недоліки в чоловікові, а в собі. Зміни всередині нас спричиняють зміни навколо нас. Зараз у нас чудова любляча родина. Чоловік зрозумів, що Євангеліє врятувало життя і сім'ю.
Як ставитеся до планування сім'ї, контрацепції?
— Категорично виступаємо проти абортів. Але як члени церкви планують свою сім'ю — це їхня особиста справа.
Чи заохочують усиновлення?
— Дуже часта практика. Знаю родину, в якій п'ятеро власних дітей і п'ятеро всиновлених. Коли батько та мати звернулися до дитячого будинку з бажанням взяти дитину, їм сказали, що там живуть п'ятеро сестер. Їх ніхто не хоче брати, бо за законом не можна розділяти сім'ї. Родина погодилася. Нині дуже щаслива.
Чи можна жінкам навчатися? Чи визначені гендерні ролі?
— Жінкам необхідно вчитися. Сімейні стосунки, виховання дітей — це наука. Батько має головувати в сім'ї на основі любові та праведності. Він відповідає за забезпечення та захист. Мати — за виховання дітей. Як рівноправні партнери матері та батьки зобов'язані допомагати одне одному у виконанні цих священних обов'язків.
Ви шукаєте та збираєте інформацію про померлих предків. Розкажіть про це.
— Ви можете писати щоденник. Там створювати сімейне дерево, збирати сімейні історії. Розпитувати у старших родичів про їхнє дитинство, їхніх батьків. Шукати в архівах інформацію про померлих. Це все оцифровується і зберігається в комп'ютерному вигляді. Коли знаєте, що після смерті не відходите у порожнечу, а там на вас чекають рідні та близькі, тоді смерть не є трагедією. Не скажу, що ми радіємо, коли хтось помирає. Є відчуття втрати, біль. Та це не безвихідь і не розпач.
Де ви шукали інформацію про предків?
— Я не дуже багато працювала в архіві. Дійшла до шостого коліна. Є метричні книги, "Ревизские сказки", церковно-приходські книги. Ти замовляєш їх в архіві і шукаєш прізвища. Я родом із Житомирщини, з Радомишля. Це була Київська губернія. А мама — з Овруча, це північ Житомирської області. Її дані — у Житомирському архіві. Починала з найближчих родичів. Знаю, що бабуся народилася 1914-го. За цей рік замовляла книгу. Далі шукала в селі інших людей із такими ж прізвищами. Так я знайшла сестер бабусі, які дуже рано померли. Далі ти йдеш углиб. Для мене це незабутній досвід. Думаєш: які люди мали відчуття, коли дружина померла, а прадід лишився з купою дітей?
У Церкві один день на тиждень приділяють родині. Який це має вигляд?
— Домашній сімейний вечір запроваджений церквою 1915 року, коли, здавалося б, із сім'єю все було добре, вона була патріархальною, не існувало загроз, як зараз. Але в той час шостий президент Церкви закликав сім'ї збиратися в понеділок і проводити час разом. Це може бути невеликий урок, гра, вечеря, сімейна нарада — час, коли сім'я спілкується. Як правило, розподіляються обов'язки: хтось готує пригощання, хтось урок.
Які принципи щасливої сім'ї?
— Вони записані в документі "Сім'я: Проголошення світові", виданому Першим Президентством та Радою Дванадцятьох Апостолів Церкви 1995-го. Це віра, покаяння, молитва, прощення, повага, любов, співчуття, праця і здоровий відпочинок. Сімейна молитва і сімейне вивчення Писань є дуже важливими для зміцнення сімейних стосунків.
1 
1
Коментарі