"Коли дивишся в обличчя смерті, хочеться, щоб удома чекала дружина"

— За кілька днів після весілля Зураб повернувся на фронт. Має контракт до кінця війни. Щодня молюся за нього, — каже волонтерка 55-річна Ольга Батагова з Києва. 22 квітня одружилася з військовим 40-річним Зурабом ­Чихелідзе із Грузії.

Ольга Батагова — журналіст за освітою. Працює логістом у столиці.

— У військовому госпіталі опікувалася пораненим снайпером "Грузинського регіону" Вамехом, — розповідає Ольга. — Після виписки познайомив мене з побратимами. Серед них був і Зураб. Він — капітан грузинської армії. Коли в нас почалася війна, звільнився і приїхав сюди. Із Зурабом займалися забезпеченням легіону. Спочатку не виділяла його серед інших. Він теж не проявляв ініціативи. Хоча пізніше розповів: "Коли побачив тебе вперше, одразу вирішив — ця жінка буде моєю дру­жиною".

Зураб освідчився Ользі торік 24 серпня — у свій День народження.

— Запросив у гості. Познайомив із рідними та друзями. Став на коліна й попросив моєї руки. Одружуватися не хотіла. У моєму віці разом можна жити й без штампу в паспорті. Але у грузинів все інакше. Прийнято, щоб шлюб був офіційний. А дружина носила прізвище чоловіка. Зураб умовляв вийти за нього заміж рік і вісім місяців. Погодилася після того, як сказав: "Коли ми під кулями дивимося смерті в обличчя, хочеться, щоб удома чекала дружина, а не співмешканка. Співмешканка — це принизливо".

 

Розписалися в Києві. Обоє були у військовій формі. Весілля святкували в історико-культурному заповіднику "Мамаєва слобода".

— Я вже була заміжня, тому білу сукню не одягала, — продовжує. — Вбралася у форму, бо дорога для мене. Її подарували хлопці з 90-го батальйону, які захищали Донецький аеропорт. Гучне святкування не влаштовували — не мали грошей. Наш товариш Костянтин Олійник — власник "Мамаєвої слободи". Зробив весільний подарунок — після розпису запросив усіх у свій ресторан. Там увесь вечір лунали українські та грузинські пісні.

 

Москвич перерахував українським воїнам п'ять тисяч доларів

Волонтером Ольга Батагова стала в липні 2014-го. Має позивний "Мамуля".

— Якось колега Саша з Москви сказав, що не поділяє політику керівництва своєї держави. Перерахував 5 тисяч доларів для поранених воїнів, — розповідає Ольга Батагова. — Випадково довідалася про Руслана Берладіна з полку "Азов". Хлопцю збирали гроші на імплантат. Привезла йому 2,5 тисячі доларів. Решту віддала ще одному пораненому. Відтоді допомагала виходжувати бійців у госпіталі. Тепер опікуюся хлопцями з "Грузинського легіону". Коли приїжджає нова зміна, зустрічаю та відвожу на вокзал. За свої кошти купую хлопцям квитки й відправляю на фронт.

×