— Через змагання пропускаю уроки. Вчителі дозволяють. Але кажуть: "Якщо не приходиш на навчання, то маєш привозити кубки", — говорить 7-річний Ігор Жебко з Полтави. У березні почав займатися картингом — перегонами на найпростіших гоночних автомобілях. Відтоді отримав багато медалей і нагород. Має 19 кубків.
— Навесні із сином побували на змаганнях із картингу, — каже батько Олександр Жебко, 31 рік. — Дали поїздити. Йому сподобалося. Довелося купувати карт.
Це — єдиний вид автотранспорту, яким дозволено керувати дітям. Для цього треба пройти комісію, мати ліцензію й нотаріальний дозвіл від батьків. Першу машину для Ігоря батьки купили за $1,2 тис. — 30 тис. грн. За другу заплатили на $300 більше. Придбали її нещодавно.
— Дехто замовляє авто з-за кордону. Ми взяли в Україні. Батько привіз його з Дніпра. Поставили на трасу, а Ігор каже: "Не хочу. Не буду". В Олександра був ступор. Тоді тренер проїхав із сином круг. Ігор передумав, — розповідає дорогою на полтавський картодром мати хлопця 30-річна Лілія Ковалевська. Везе туди на своїй "Ауді". Ігор сидить ззаду. — Коли дитина підростає, переходить в інший клас — доводиться купувати наступну машину. Поки що на першому авто син їздить на змаганнях, на другому — тренується.
Для занять потрібні шолом, комбінезон, захист на ребра. Ще — рукавиці, фіксація для шиї й спеціальне взуття. Доки син катався без захисту, ребра були сині. Бо сидіння в машині пластикові, амортизації немає.
Щоб Ігор виїхав на першу гонку, батьки витратили 2 тис. євро — 54 тис. грн..
— На перегони видатки немалі, — продовжує Лілія Ковалевська. — Їдемо на три дні. Веземо тренера й механіка. А це — їжа, житло, гроші за відрядження. У перший день встановлюють намет — слугує гаражем. У ньому стоїть авто, інструменти, працює механік. Карт доводиться ремонтувати декілька разів.
Чоловік підрахував, що сезон обходиться в 10 тисяч євро. У Києві одне тренування коштує 100 євро. У Полтаві дешевше. На місяць платимо тренерам 10 тисяч гривень. Маємо чотири заняття на тиждень.
Ігор Жебко двічі потрапляв в аварії під час перегонів.
— На змаганнях у Києві вилетів із машини на вході в поворот, — розповідає хлопець. — Було не страшно, а боляче. Нога боліла. Тіло в синцях, а ніс — у крові.
— Страшно, коли зупиняють перегони. Бачиш, як мчить "швидка", і розумієш — лікарі біжать до твоєї дитини. А син переживає, чи встигне механік зробити машину до наступного заїзду, — додає Лілія. — Я перестала ходити на змагання, бо нервуюся і моє хвилювання передається Ігорю. Коли матері немає, діти частіше займають перші місця. Але якщо чоловік зайнятий, доводиться їхати мені.
За кілометр до картодрому Лілія зупиняє авто й пропонує Ігорю сісти за кермо. Той швидко перелазить матері на коліна. Вмикає першу передачу, автомобіль рушає.
— За кермо його часто садить батько, — пояснює.
Ігор заїздить у ворота. Паркується на картодромі. Біжить до тренерів, які готують карт.
— Найкраще тренування — коли багато учасників на трасі, — каже Лілія Ковалевська. — У Полтаві Ігор просто намотує круги. Суперників немає — з ним їздять лише троє хлопців. На всеукраїнських змаганнях в одному заїзді виходять 9–12 дітей. Це мало. В Європі буває 30.
Ігоря Жебка тренують 47-річний Юрій Гонтов і його син Денис, 23 роки.
— Займаюся картингом із 6 років. Потім став тренером, — розповідає Денис. — З дітьми легше працювати, ніж із дорослими. Займаємося в ігровій формі. Перші рази возимо в карті на мотузці — щоб звикли до звуку працюючого двигуна. Самостійно дитина почне швидко їздити щонайменше за місяць. У радянські часи заняття з картингу фінансувала держава. Зараз за все платять батьки. Картинг помолодшав. Раніше починали з 9 років, а тепер можна і з 4.
У спортсменів часто бувають аварії, проте рятує екіпіровка. Діти 4–6 років їздять до 60 кілометрів на годину. Великі карти розвивають удвічі більшу швидкість.
Ігор повертається в зелено-білому комбінезоні. У руках тримає шолом такого ж кольору. Мати допомагає йому вдягнути шолом і рукавиці. Хлопець сідає у карт і виїздить на трасу.
— Бачиш? Він боїться різко входити в повороти, — каже тренер Лілії.
Показує хлопцю, щоб зупинився. Доливає пальне у бак. Ігор знову тисне на газ.
"За раз можу з'їсти три тарілки борщу"
Ігор Жебко навчається в другому класі. Із шкільних предметів найбільше любить математику. Уроки фізкультури не подобаються.
— Як виросту, мрію працювати в правоохоронних органах, — каже хлопець. — Хочу спасати людей і пріступніків ловить. Уже навчився робити поліцейський розворот на автомобілі. Керуватиму машиною, як у кіно.
Ігор любить дивитися мультфільм "Черепашки-ніндзя". З їжі йому найбільше подобаються чорний шоколад і борщ.
— Можу з'їсти три тарілки за раз, — говорить.
1 
1
Коментарі