Киянка 40-річна Ірина Мотола відкрила власне ательє в Мадриді. 12 років тому переїхала до Іспанії.
— У доньки, 11-річної Юлі, астма важкої форми. Лікар сказав шукати країну з м'яким кліматом на узбережжі, інакше дитина не переживе хворобу, — пригадує Ірина. — Влаштувалася в ремонтну майстерню. Мови не знала, але робила охайно. Мені несли складніші замовлення. Не лише зашити дірку чи вкоротити штани, а перешити піджак чи сукню, оновити фасон пальта. До моїх порад прислухалися і виходили непогані речі.
Маю освіту дизайнера-конструктора. В Україні працювала помічником дизайнера. В один момент вирішила відкрити ательє у Мадриді. Коли про це сказала власникові майстерні, той лиш покрутив пальцем. Справу почала в орендованій квартирі. Зареєструвалася у мерії як підприємець.
Нашила яскравих суконь і виставила у вікні. Нижче дала свій номер. Першою прийшла сусідка, а потім клієнти з'являлися один за одним. Нас люблять за креативність і вміння робити нестандартні речі, також за охайність і працелюбність. Іспанці мають золоте правило — вони працюють, щоб жити, а українці живуть, щоб працювати. У місцевих майстернях затягують терміни здачі виробу, бо свята, закінчився робочий день чи нема настрою працювати. Я віддаю все в строго обумовлені терміни, навіть якщо доводиться працювати вночі.
Часто просять скопіювати сукню модного бренду або пошити щось оригінальне на весілля чи день народження.
Коли люди задоволені, то залишають чайові, що іноді перевищують розмір замовлення. Торік клієнт подарував тисячу євро на нову машинку. Він приніс дорогу італійську тканину на костюм. Не змогла з нею працювати, бо дуже ніжна і моя машинка лишала на ній дірки. Тоді замінили тканину. Зійшлися на тому, що костюм з його тканини таки пошила.
В Іспанії моє життя змінилося. В Україні мали дачу, городи, домашнє господарство. Тут живу лише роботою. Із донькою перейшли на морепродукти й салати, почали ходити на фітнес. Жартую, що за 12 років схудла на 12 кілограмів. Відчуваю себе здоровішою. У відпустку їду до інших країн.
3 
1
Коментарі