24-річна Оксана Балинська працювала особистою медсестрою президента Лівії Муаммара Каддафі. Через війну в Лівії 28 лютого вона повернулася додому в село Могильне Гайворонського району на Кіровоградщині.
Автобус до села ходить по базарних днях, тричі на тиждень. Валентина Василівна везе з ринку сало для онуки Оксани.
— Вона щоразу, як сюди приїжджає в отпуск, любить сало їсти, — говорить, виходячи з автобуса із важкими сумками. — Бо в Лівії сало їсти не можна, вони ж мусульмани. Баранів і верблюдів їдять. Я колись її попросила, аби вона верблюжатини передала. Вона всього кілограм нам його купила. Моя дочка Алла з нього пельмені зробила. Таке добре м'ясо, аж солодке.
Вітається із сусідами. Ті розповідають, що сільський голова змушує селян платити за випасання корів.
— Зібрав нас сьогодні на збори. Каже, щоб за випасання кожної корови здавали йому щомісяця по 10 гривень, — задихається від гніву 54-річна Ольга Рудак. — А як не будемо, то він знайде орендатора. Той із нас три шкури здере, що на його землі пасти будемо. А там такий яр кривий, що його ні зорати ні засіяти. Невдобом називають. Споконвіків на тому місці худобу пасли безплатно. А за Союзу на кожну хату ще й 50 соток пасовища давали.
— Оксана розказувала, що Каддафі — великий модник, — говорить дорогою до хати Валентина Василівна. — Оце таку сумку, як я з базару несу, він галстуками упаковує у кожну поїздку. А одягу цілі шафи за собою возить. Хоч і не молодий, а наряжатися любить. Оксана казала, що він такий, як я. А мені почті 70.
Біля хати батько Оксани 48-річний Вільгельм лагодить "жигулі". У селі третина чоловіків його віку має таке ім'я. Мати Алла, 42 роки, порається на кухні. Оксана погоджується говорити за умови, що її не фотографуватимуть. Вона — чорнява, висока. У вухах довгі, до плечей, золоті сережки.
— Нас у Каддафі було чотири медсестри. І всі з України. Коли подавала документи, не думала, що мене у Лівію візьмуть. Треба було лише закінчити медучилище і не менше трьох років працювати по спеціальності. Я відпрацювала три роки в селі за мінімальну плату. Коли Каддафі був із візитом в Україні, мені подзвонили і сказали приїхати на кастинг. Із шістьох дівчат вибрав двох. Ми заходили по одній. Він тис нам руки, запрошував сісти навпроти. Я нічого не розуміла з того, що він питав. Йому все перекладала Галя (інша українська медсестра Галина Колотницька. — "ГПУ"). Галя сказала, що він гарний психолог. Медсестер відбирав по руках — відчував, що за людина, коли тиснула йому руку.
Оксана показує знімок. На ньому стоїть поруч із Муаммаром Каддафі та іншими дівчатами з кастингу. Є ще кілька з ним, медсестрами й лікарями. Між лідером Лівії і жіночим персоналом невелика дистанція.
— Він так просто поводить себе з усіма. Забуваєш, що він президент. Одна медсестра навіть хотіла обійняти його по-братськи для фотографії, а він склав руки разом і відступив. Але посміхнувся. Дав зрозуміти, що панібратства тут не повинно бути.
На усіх фото білявим пишним волоссям вирізняється Галина Колотницька.
— Вона гарна, — продовжує Оксана. — Через це американський посол у Лівії (Джин Кретц. — "ГПУ") вирішив, що вона не просто медсестра, а близька йому людина. Вона від нас відстала, коли ми збиралися у відрядження в Америку. Чекала на якісь свої документи в Лівії. Вилетіла звичайним пасажирським літаком. В американському аеропорту розгубилася, не знала, куди їхати. Її ніхто не зустрічав. Добре, що ми дали їй телефон одного лікаря, він допоміг їй. Після того в інтернеті Галю ледь не коханкою Каддафі називали. Подумали, що він за нею особистий літак послав.
Показує два годинники. Обидва інкрустовані коштовним камінням. Каже, Каддафі такі всім працівникам дарує на 1 вересня. Це день, коли прийшов до влади.
Хата у Балинських велика. Є водогін, бойлер. Туалет, як у міській квартирі, є ванна.
— У кожної із нас в Лівії була двокімнатна квартира. Коли щось ламалося чи треба було замінити меблі, за нас усе робили. На роботу возив водій із резиденції Каддафі. На громадському транспорті до нього не доїдеш. Обов'язки були як у звичайних медсестер — поміряти тиск, температуру. Одна працювала місяць і покинула. Боялася заходити у будинок, коли лікар казав віднести таблетку. Не могла переломити себе — ставитися до президента, як до звичайної людини.
Просить матір зробити їй чаю.
— Каддафі часто п'є воду з медом. Йому сказали, що це корисно. Якось заходжу на кухню, щоб зробити собі й дівчатам каву. Дивлюся, на підносі стакан із водою стоїть. Я його відставила вбік, на піднос поставила склянки з кавою і понесла. Охоронець почав на мене кричати, що я піднос президента взяла. Також президент любить молоко верблюдиць, бо він із роду бедуїнів. У Лівії небагато корів, адже мало зелені, щоб їх годувати. А верблюди можуть їсти колючки і рідко пити воду. Коли почалася громадянська війна, Каддафі з резиденції перебрався у шатер. Двох верблюдиць забрав із собою. Я ні верблюжатини, ні молока не пробувала. Не переношу запах, дуже специфічний.
3 
1
Коментарі