Незвичайні властивості свого організму кіровоградка Ніна Барабус, 64 роки, виявила наприкінці січня цього року.
— Ми того вечора дивилися телевізор, якийсь московський канал, — розповідає 65-річний Олександр Григорович, чоловік Ніни Яківни. — Там показували жінку, до тіла якої прилипає метал. Я жартома взяв ложку і засунув її за пояс спортивних штанів. Кажу, дивися, Ніно, і до мене липне. А дружина й собі попробувала. У мене очі на лоба полізли — на ній метал тримається!
Олександр Григорович збирається обідати — на столі стоїть миска борщу. Поряд на стільці спить персидський кіт Томас, затулив носа лапою.
— Він у нас за барометра, — господар бере тварину на руки. — Прикрив носа лапою — значить, завтра буде пасмурно.
Барабуси запрошують до вітальні. Ніна Яківна знімає джемпер, чоловік дістає із серванта коробку зі столовими приборами. Починає викладати на грудях дружини намисто із ложок. Коли підносить предмет до тіла, на відстані кількох сантиметрів метал, наче магнітом, притягується до жінки. Із ложками на грудях вона стоїть хвилин 20.
Олександр був токарем. Ніна майже до пенсії працювала на заводі радіовиробів, сиділа за конвеєром, збирала вимикачі.
— У нашої доньки Інеси теж здібності, — каже Ніна Барабус. — Колись я відіслала її фото на конкурс у газету "Діалог". Його надрукували. А потім один місцевий цілитель, як побачив той знімок, сказав мені: "У вашої дочки енергія більша, ніж у мене. Їй цей дар треба розвивати, вона може лікувати людей". Інеса працює в банку.
— Що ти стоїш із ложками, наче більш нічого до тебе не липне?! Давай утюг поставимо! — втручається чоловік.
Дістає з-під столу масивну праску радянського виробництва. Ставить на груди дружині. Праска важить не менше 3 кг. Вона прилипає до тіла.
Вашій дочці дар треба розвивати, вона може лікувати людей
— Що метал чіпляється до мене, я зрозуміла тижнів зо три тому, — продовжує Ніна. — Але незвичні властивості організму помічала й раніше. Здогадуюся, звідки вони. Кілька років тому в нашому мікрорайоні була сильна гроза. У кварталі протягом п"яти хвилин ударило чотири блискавки. Я йшла через двір, коли спочатку бабахнуло позаду, а потім блискавка вдарила спереду в асфальт. Бог милував, не влучила. А наступного дня взнали, що на паралельній вулиці вбило чоловіка. Він із Росії на машині у відпустку приїхав до батьків. Авто під час грози стояло посеред двору, він підійшов закрити дверцята. Тоді блискавка і вдарила.
Просимо зняти праску, побоюючись, щоб вона не впала жінці на ноги.
— Не бійтеся. Я так можу стояти, доки ноги не стомляться, — заспокоює Ніна Яківна.
Олександр Григорович прибирає праску, натомість чіпляє кришки від залізних продуктових лотків. Потім робить намисто з монет.
— Після тієї грози я стала відчувати за собою щось незвичне, — веде далі господиня. — Як щось присниться — обов"язково збудеться. А якось сестра попросила, щоб я наступного дня зайшла до неї. Кажу: "Завтра ми не зустрінемося". Вночі мені стало погано, "швидка" забрала. Так я до сестри і не потрапила.
— А ви попробуйте її руки, між ними тепло циркулює, — підказує Олександр.
Даю руку. Жінка ставить обабіч свої. Відчуваю, як долоню щось пронизує. Цікавлюся, чи Ніна не пробувала лікувати людей.
— Не пробувала. Хоча, можливо, і треба, — відповідає, знімаючи з грудей монети.
2 
1
Коментарі