— Уперше в житті я щось виграв. Раніше ніколи не щастило. Гроші, які отримав, потратив на лікування лівої ноги. У ній погано циркулює кров, — каже 80-річний Іван Угрин із села Присліп Міжгірського району на Закарпатті.
"Газету по-українськи" передплачує три роки. Відправив копію квитанції на адресу редакції і виграв 250 грн.
— Закінчив шість класів, — говорить Іван Михайлович. — У мами нас було шестеро. Я — найменший, від другого шлюбу. Але батько нас залишив. Я мусив кинути школу та йти заробляти гроші. Пішов у ліс. Садив дерева. Робив за трудодні. Коли почали платити, отримував копійки. У 19 років одружився. Жінку було звати Марія, як і мою маму. Вона робила дояркою. Познайомився з нею, коли їздив до старшого брата в сусіднє село Новоселиця. Після весілля мене призвали в армію. 1958-го служив в артилерійських військах у російському Хабаровську. Після того їздив на заробітки по Україні. Кілька років робив у лісокомбінаті. А потім пішов слюсарем-наладчиком на завод. Пропрацював там 21 рік і вийшов на пенсію. Робочий стаж — 39 років. За це отримую 2 тисячі гривень пенсії.
2013-го поховав дружину.
— Виховали четверо дітей, — розповідає Іван Угрин. — Найстаршу дочку звати Аня. Вона живе в селі Голятин нашого району. Працює вчителькою географії. Син Іван — у сусідньому селі Торунь, їздить по заробітках. Дочка Марійка в Ужгороді робить у магазині заввідділом. Молодший Михайло із сім'єю залишилися біля мене. Він — тракторист. Маю семеро внуків і троє правнуків.
2 
35413
Коментарі