— У списку переможців побачив себе сам. Такого набору інструментів не мав і навряд купив би собі. Уже отримав і користуюся. Набір хороший, — каже 54-річний Іван Крисюк із села Креничі Обухівського району на Київщині.
"Газету по-українськи" він передплачує п'ять років. Відправив копію квитанції на адресу редакції й виграв набір інструментів.
Народився на Вінниччині. Служив в армії на Чукотці в воєнно-топографічних військах.
— Таких було чотири на Союз. Після служби мені пропонували залишитися. Але я не погодився, бо там вічна мерзлота. Тепер шкодую, бо вже був би на заслуженому відпочинку і мав би "сєвєрну" пенсію. Тоді мені хотілося побачити світ. Знайомий радив поїхати в Сибір на золоті копальні в басейні ріки Лени. Я звик до 60-градусних морозів, тому було нестрашно. Працював на бульдозері. За день добували від 1,5 до 2,5 кілограма золота. Щось приховати для себе було нереально. Кагебісти перетрусили б весь рід. Отримували на день по 75 карбованців. Це була місячна зарплата в колгоспі. Я за рік заробив 60 тисяч карбованців і приїхав додому. На той час можна було купити в Києві житло, машину й повністю себе забезпечити. Але якраз розпався Союз і більшу частину грошей з'їла інфляція, — розповідає Іван Іванович.
Працював у Києві на комбінаті будівельних матеріалів.
— Був машиністом бульдозера. Потім закінчив заочно лісовий технікум. Влаштувався в "Зеленбуд" і 12 років робив водієм. У Креницях збудував дачу. Переїхав сюди з дружиною. Влаштувався ревізором-контролером у торговельній мережі. Від першого шлюбу маю дорослу доньку Олю, яка працює в Мадриді лікарем. Із другою дружиною Валентиною Василівною виховали сина Валентина, 22 роки. Навчається на історичному факультеті університету імені Бориса Грінченка, — каже Іван Крисюк.
4 
35413
Коментарі