Колишній футболіст київського "Динамо" Іван Яремчук, 45 років, на зустріч приходить вчасно. Він досі стрімкий і рухливий, лише трохи обважнів. У кафе "МакДональдз" на Хрещатику вибирає двомісний столик.
У складі "Динамо" Яремчук був чемпіоном СРСР. 1986 року став володарем Кубка кубків. Після завершення кар"єри відійшов від футболу. Цього року створив фонд свого імені.
— Узяли в Херсоні під своє крило футбольну команду "Сигма", — розповідає він. — Погодився стати президентом клубу. Є люди, готові вкладати в команду гроші. Будемо чекати результатів.
Пропозиції від зарубіжних клубів були?
— Так. Особливо 1986-го, коли ми виграли Кубок кубків. І від "Порто", і від "Гамбурга". Але тоді до 28 років не можна було виїздити. Це зараз один сезон зіграв, 19 років, і футболіста вже купує "Реал". А нас вижимали як лимон.
1991 року Яремчук поїхав до Німеччини, виступав у клубі "Блау вайс".
— Це перевалочна команда, щоб потім стартонуть у престижніший клуб, — пояснює. — Але коли тобі 30 і ти вже битий-перебитий, важко. У грі з "Араратом" мені зламали палець. А захисник "Реала" Вальдано зламав мені ногу й порвав зв"язки.
У Берліні, згадує Яремчук, він уперше зайшов у казино.
— З емігрантами, зіграв знічев"я. Виграв 2 тисячі, думав — легка нажива. Потім програв, вирішив відігратися... Я азартний.
Спробував зайнятися деревообробним бізнесом, але компаньйони "кинули" Івана. Аби розрахуватися з боргами, довелося продати квартиру в центрі Києва, в якій прожив 18 років.
— Бізнес у мене не пішов, — провадить Яремчук. — А тоді я в покерних клубах потроху просадив решту грошей.
Загалом, каже Іван, із 1991 року програв приблизно мільйон доларів.
Бізнес у мене не пішов
Іван дивиться на сусідні столики.
— Мені не можна грати, — говорить довірливо. — Виграю багато грошей і не можу зупинитися. Давали навіть адресу попа одного, — зітхає. — Треба з"їздити.
Зараз де живете?
— Знімаю квартиру. Раніше з другом знімав. А тепер з дівчатками... Ні-ні, — пояснює Іван, — нічого такого. Просто спільно знімаємо.
Ви одружений?
— Ні. Але маю 21-річну доньку. Займалася синхронним плаванням, чемпіонка України. За збірну виступала. Була вже заміжня, розвелася. Інколи бачимося. А з її мамою контакт обірвався.
Розповідає, що коли програвав, конфліктував із працівниками казино. У деякі заклади його не пускають. Утім, каже Іван, трьох-чотирьох казино цілком вистачає.
Каже, крім покеру, ще любить більярд.
— Третє місце на чемпіонаті України 1998-го зайняв. Але вже три роки не граю. Апатія.
До алкоголю не призвичаїлися?
— Я в дитинстві на весіллі випив сто грамів горілки, — згадує Іван. — У 3-му чи 4-му класі. Ну, старші пацани пожартували. Я отруївся, відтоді не можу ні горілку, ні коньяк пити. Тільки дюшес. До того ж у мене сестра дуже пила, доки до церкви не прийшла.
Машину маєте?
— Зараз не маю. А був і джип, і "мерседес", і "ауді", і японські автівки.
Іван кліпає втомленими, почервонілими очима. Каже, що пора братися за розум:
— Може, десь другим тренером влаштуватися для початку.
Розповідає, що народився в селі Великий Бичків на Закарпатті, в Рахівському районі.
Ви не гуцул часом?
— А я знаю? — усміхається. — Називають гуцулом. У нас село велике, тисяч 10–12 населення. Мама сорок років працювала в місцевому барі. А я з 6-го класу навчався в Києві, в спортінтернаті.
1962, 19 березня — Іван Яремчук народився в селі Великий Бичків Рахівського району на Закарпатті
1974–1979 — навчався в республіканській спортшколі в Києві
1979–1982 — виступав за черкаський "Дніпро"
1983–1984 — служба в Радянській армії, виступав за СКА (Київ)
1985 — чемпіон СРСР у складі київського "Динамо"
1986 — володар Кубка кубків; брав участь у чемпіонаті світу в Мексиці
1990 — чемпіонат світу в Італії
1991 — переїхав до Німеччини, вперше зіграв у казино в Берліні
2003 — віце-президент футбольного клубу "Дніпро" (Черкаси)
2007 — президент футбольного клубу "Сигма" (Херсон)
1 
1
Коментарі