Ігуана півроку може не їсти — чекатиме на повернення господаря

 

— Пап, я тоже хочу игуану погладить. Если человек не боится, то она его не укусит, правда? — запитує батька 7-річна дівчинка у столичному зоопарку. Тут 1 серпня відвідувачам показали, як годують рибок, черепах та ігуан.

Завідувачка акватераріуму Наталія Орловська насипає у пластикову тацю подрібнену зелень із натертою морквою. Зверху прикрашає трьома червоними квітками гібіскуса. Заходить у тераріум і ставить перед двома ігуанами. Спочатку з'їдають квітки.

— Такої миски салату двом тваринам вистачає на два дні, — розповідає Наталія. — В раціоні обов'язково має бути кульбаба, конюшина, петрушка, ботвиння редьки і гарбуза. Щоб кишківник ігуани нормально працював, вона повинна прогрітися до прийому їжі та після нього. Тому в тераріумі постійно працює ультрафіолетова лампа. Під нею температура близько 40 градусів тепла. Ігуанам у неволі треба постійно давати вітаміни. Просто так не їдять їх. Щоб обдурити, обсипаємо вітамінами їжу.

Наталія гладить тварину по гребеню. Ящірка примружує очі та припиняє їсти.

— Вони сильно прив'язуються до людини, яка за ними доглядає. Їжу з рук незнайомця не візьме. Півроку може не їсти — чекатиме на повернення господаря. У знайомої ігуана живе три роки. Якось вона поїхала на море і залишила ящірку на маму. Та на другий день подзвонила: тварина нічого не хоче їсти. Так голодною і просиділа, доки господиня не повернулася.

Наталія виходить із тераріуму, показує на правій руці дві подряпини.

— Ігуани ніколи спеціально шкоди не робитимуть, це буває випадково. Мають гострі та чіпкі кігті, щоб лазити по деревах.

Цих посадили вдвох, щоб дали потомство. Коли самець залицяється, об­нюхує самку і покусує за шию. Та викопує ямку та відкладає яйця — 20–70 штук. Дитинчата пробивають шкаралупу наростом на лобі.

— Мама, тепер ти не будеш папу називати черепахою. Глянь, як вони бистро бігають, — в тераріум із черепахами зазирає хлопчик років 10. Наталія ставить тваринам миску з накришеним салатом. Черепахи наввипередки біжать до їжі. Обступають тацю, залазять усередину.

— Сухопутні черепахи люблять овочі й зелень. Обожнюють помідори, огірки, груші, персики, абрикоси і яблука. Болотних годуємо м'ясом та водоростями. Таких часто продають на базарах. Називають сухопутними, радять давати овочі і фрукти. А насправді болотні черепахи такої їжі перетравити не можуть і від цього часто помирають.

Слон Кий працівницю зоопарку вважав мамою

— Маленькие животные — самые потешные, — каже працівниця зоопарку 77-річна Валентина Зайцева. 30 років працювала тут екскурсоводом. — На початку 1980-х у зоопарку народилося слоненя. Назвали Києм. З'явилося на світ маленьким — менш як метр. Не могло дістати до маминих сосків. Годували молоком із пляшечки. Жінку, яка це робила, вважав мамою. Як заходила до нього, починав танцювати навколо.

Вранці, коли зоопарк був зачинений, Кия виводили на прогулянку. Слони ходять безшумно, бо їхня підошва схожа на пружину. Кий тихенько підходив до робітників та з усієї сили штовхав у спину головою. Коли людина падала, він страшенно радів: піднімав хобот і розводив вуха. А перед маленькими дітьми завжди задирав хобот, щось по-своєму говорив.

20 років тому під зоопарк у коробці підкинули мавпу Куклу. Теж любила дітей. Тільки-но бачила когось у колясці, починала бігати по вольєру, смикати клітку. Бувало, наші працівники привозили своїх дітей і пускали до них Куклу. Вона залазила у коляску, гладила по голові, перебирала волосся й щось говорила малечі ­своєю мовою.

×