Колишній киянин Ігор Ніколаєнко, 50 років, називає себе "морським циганом". На своїй яхті "Санта Марія" він об"їздив півсвіту. У жовтні пришвартувався для ремонту в затоці Дніпра біля Переяслава-Хмельницького, що на Київщині.
Кілька яхт стоять на березі, "Санта Марія" — на воді. Вітрила шхуни, так називають судно з двома щоглами, спущені. На палубі сидить кіт. Довкола ні душі.
— Гей, є хто на "Санта Марії"? — гукаю.
З каюти висувається розпатлана чоловіча голова. Господар запрошує на борт. Доводиться роззуватися, бо на підборах по канатах не полазиш. Туфлі залишаю на березі.
— Усередині брудно, — попереджає Ігор. — Давайте сядемо на кормі.
Розмовляє російською. Одягнений у картату сорочку, брудні джинси, на ногах — стоптані черевики. Підкладає мені під ноги скручений канат, щоб не змерзли.
Аби купити яхту, Ігор за $10 тис. продав у Києві однокімнатну квартиру.
— Мого друга тоді вбили, — розповідає. — Із дружиною 20 років прожили й розбіглися. Мені було 40 років — кризовий вік. Ще й сина вигнали з військового ліцею. Думав, може, зацікавлю його яхтою.
У морі потрібно стільки ж грошей, як і на суші
Ігор запалює цигарку "ЛМ", пригладжує довге волосся й веде далі:
— Син не захопився. А от я, щоб не спитися, перебрався сюди.
Чому така назва — "Санта Марія"?
— Так називався один з кораблів, на якому Колумб доплив до Америки. Та й мама в мене Марія. Якби назвав ім"ям дружини, яхта давно затонула б, — сміється. — Два роки тому був на Гаїті. В одному місці там пришвартовано десь зі сто яхт. У них живуть сім"ї, деякі — з дітьми. Ідеальний екіпаж для плавання — це або сам чоловік, або чоловік і жінка, — каже, прикурюючи другу цигарку. — Чоловіки обов"язково полаються. Двоє моїх друзів якось переганяли човна. Через тиждень вони проходили різними бортами й навіть в очі один одному не дивилися.
Хтось із вами зараз плаває?
— Жінки, — каже Ігор. — Але в різних регіонах різні. Якось посеред Атлантики одна 50-річна дама вночі лізла на щоглу фали розплутати.
Спускається до каюти й вертається з ноутбуком. Одягає окуляри, щоб показати фотографії.
— Перша мандрівка була до Греції. Жив там три місяці. Із собою узяв сто доларів і кілька мішків вермішелі. Здебільшого ремонтував судна. В одному місці вісім місяців був капітаном яхти в багатіїв. А потім вони судно продали й купили дельтаплан. Я ж літати не вмію! Мандрівники ще роблять фото для журналів, проводять підводні дослідження. У морі потрібно стільки ж грошей, як і на суші.
Показує фото акули, зроблене згори. Рибина лежить на дні.
— На Багамах зайшов на приватну стоянку, — згадує. — Треба було пірнути з маскою, щоб на днище подивитися. Пірнув. Дивлюся — а піді мною на дні акула лежить, метрів три завдовжки. Я кулею вискочив з води. Кричу на аборигена, який мені маску позичив, — чого не сказав? "Не переживай, тут вони на людей не нападають", — спокійно відказує той.
Колекціонуєте щось?
— Ні, але знаю одну німецьку пару, в якої вся яхта обставлена акваріумами. Дружина збирає всіляких рибок, яких наловить сама.
1956, 12 квітня — народився у Баришівці на Київщині
1975 — у технікумі здобув спеціальність електрика; пізніше працював водієм
1977 — одружився з Наталією
1981 — народився син Мирослав
1991 — з"явився на світ син Богдан
1997 — розлучився
1998 — продав квартиру в Києві й купив яхту
Був на Багамських островах, Кубі, в Туреччині, Греції, США, Гаїті. Знає грецьку та німецьку мови.
3 
1
Коментарі