Силач Дмитро Халаджі, 31 рік, виступив перед ув"язненими донецького слідчого ізолятора. Перед входом у в"язницю замначальника Андрій Романов проводить інструктаж:

— Контактувати з ув"язненими не можна, на вході здати гаманці і мобілки.

Через троє дверей і два контрольно-перепускні пункти потрапляємо у внутрішній двір. На лавах сидить близько сотні лисих ув"язнених у чорних штанах і футболках. На грудях у кожного нашите прізвище і номер загону. На ногах — гумові капці.

Зігнувшись, двоє в"язнів тягнуть у центр двору 80-кілограмову гирю. Лунає пісня "Богатирська сила".

Дмитро Халаджі починає виступ із жонглювання гирями. Забиває цвяхи голими долонями у дерев"яну дошку, пробиває спицею пательню.

Співробітники в"язниці знімають виступ на камери мобільних. Атлет просить одного з офіцерів засікти час на ручному годиннику. Бере шість цвяхів завтовшки 0,6 см, зав"язує їх у вузли за 1 хв. 27 с.

Закручені в серпантин цвяхи роздає.

Кладе на голову скручений рушник, поверх нього — металевий лом. Згинає його на голові. Через шию перекидає товстий ланцюг. Із криком натягує і розриває.

Просить вийти 20 чоловіків. По 10 ув"язнених стають з обох боків, беруться за ланцюг. Він надіває його собі на передпліччя по еластичному рукаву. В"язні тягнуть силача у протилежні напрямки.

Дмитро кілька хвилин не рухається, а потім відпускає руки. Арештанти з реготом падають.

— Не зовсім вийшло, — зітхає. — Налокітники почали сповзати. Вирішив відпустити ланцюги, щоб з мене не зняли шкіру. Виступаючи у таких місцях, треба демонструвати волю і прагнення до здорового способу життя.

×