— Мене запитують, чого називаємо бабу "жабою". А вона сама себе так назвала. Коли приїжджаєш у гості чи телефонуєш, "Бабо, привіт", — говориш. У відповідь завжди привітання: "Баба-жаба, айн, цвай, драй", — розповідає 30-річна Софія Філіпчук, художниця зі Львова. В інтернеті створила проект "Баба-жаба". Продає серветки, які в'яже її баба Євгенія Шлапак, 87 років.
Євгенія Михайлівна живе в селі Тамановичі Мостиського району Львівщини.
— Раніше робила колажі про свою бабусю. Це були аплікації в електронному варіанті або вирізані вручну. Мені написала знайома з культурного центру "Фабрика повидла". Запропонувала зробити там виставку колажів. У проекті я порівняла, як проходить мій день і як проходив день моєї бабці у віці до 30 років. Виставка побувала в Польщі, Іспанії та Ірландії. Після того заснувала проект "Баба-жаба" в інтернеті.
Серветки Євгенії Шлапак онука продає по 100 грн.
— Для мене це дешево, — продовжує Софія. — Не продавала б, якби не одна історія. Якось до бабці хтось заліз у хату і вкрав гроші. Поліція сказала, що бабуся просто забула, де поклала їх.
Вона ніколи нічого не забувала. Навіть пам'ятала, які купюри були. Тоді я подумала продавати її серветки, щоб якось відшкодувати втрату. Удома мала десь 40 штук. Уявляла, як матиму свій будинок і він весь буде ними застелений.
У важкі 1990-ті бабуся була нашим дизайнером. В'язала светри, безрукавки, колготи, спідниці. Тепер тільки гачком плете, бо зір поганий, — додає жінка. — Купувати нитки зараз дорого. Моток — 100 гривень. Тому віддаємо старі плетені речі, люди з села приносять. Вона їх розпускає.
Євгенія Михайлівна народилася в польському селі Медика на кордоні з Україною. 12-річною потрапила на примусові роботи до Німеччини.
— Там із родиною жила кілька років. Ходила в німецьку школу. У ній навчили в'язати, — говорить Софія. — Добре знала німецьку. Мала чотирьох братів. Німці їх любили, бо вміли все робити по господарству.
В Україну поверталися в товарному потязі. Мали з собою гроші, на які планували купити хату. Дорогою їх пограбували розбійники — заскочили в сповільнений поїзд із лісу. Лишилося тільки те, на чому сиділи: одяг, якісь побутові речі.
У Тамановичах бабця познайомилася з дідусем. Завжди питаю її про це, а вона відмахується: "А-а-а-а, та він все жив збоку". Перед весіллям діда вивезли в Сибір. Вони одружилися після його повернення.
Євгенія Шлапак живе сама. Чоловік помер 2007-го.
3 
35413
Коментарі