Оперна співачка Євгенія Мірошниченко померла у понеділок на 78-му році життя.
— Це випадкова, безглузда смерть, — каже сестра покійної Зоя Хужко, 73 роки. Жінка працює в Національній опері адміністратором. — Учора я прийшла до Жені після вистави, ми дивилися телевізор, розмовляли. А о четвертій ранку вона померла від тромба.
Мірошниченко не склала заповіту. Невідомо, кому з двох її синів відійдуть права на творчу спадщину, а також квартира на вул. Терещенківській у центрі Києва.
— Женя не збиралася помирати, іще нормально почувалася, — запевняє Зоя Семенівна. — У неї знайшли рак грудей, торік 16 вересня прооперували. Її підкосили переживання через Малу оперу. Це її зносило й убило.
Мала опера — теперішній Будинок культури трамвайників поблизу станції метро Лук"янівська. У 1920-х там діяла Народна опера. У ній співали Федір Шаляпін, Леонід Собінов, Іван Козловський, а на початку своєї кар"єри — Євгенія Мірошниченко. Київрада віддала цей будинок співачці для відбудови Малої опери. А землю навколо нього — 4,5 га — передала товариству з обмеженою відповідальністю "Будхол" у оренду на 10 років.
— Через тих нових власників я не можу завезти декорації, збудувати оркестрову яму, розбудувати приміщення, — казала Мірошниченко у січні 2008-го.
Євгенія Семенівна 40 років була примадонною Національної опери. Її лірико-колоратурне сопрано обожнювали комуністичні лідери Микита Хрущов та Володимир Щербицький. У 14 років співала у Кремлі для Йосипа Сталіна, і той аплодував стоячи, хоча дівчина поплутала місцями куплети. У Національній опері виконувала партії Лючії в "Лючії ді Ляммермур", Віолетти у "Травіаті", Цариці Ночі у "Чарівній флейті", Джильди в "Риголетто", Розіни в "Сивільському цирюльнику". Отримала Державні премії СРСР та України. Коли Майнхат Шеррер (коханець Марії Каллас, оперної зірки з Греції) почув спів Мірошниченко, вигукнув: "Вона співає краще від Каллас!".
Євгенія Мірошниченко закінчила ремісниче училище.
— Була слюсарем із ремонту апаратури, — згадує сестра Зоя. — Тому собі й знайомим телефони завжди ремонтувала. Із трьох сестер — мене, Людмили і Жені — вона була заводійка: по дахах лазила, ластів"ячі гнізда дерла. На баштані крала кавуни. А ще як ніхто смачно готувала вареники.
У 14 років Мірошниченко співала для Сталіна
Закінчила київську консерваторію, з 1980-го працювала там викладачем.
— Характер у неї був іще той, — пригадує колишня учениця, оперна співачка Валентина Степова, 45 років. — Якось Євгенія Семенівна добивалася від мене високої ноти. Як дасть кулаком у живіт! Нота вийшла відразу. А в мою одногрупницю запустила туфельку. Шпилька там була ого-го! Та не попала. Крикнула: "Сволочь!". Потім ніжно додала: "Моя дорогая сволочь". А ще гострим кінчиком ручки довбала студенток у тім"я. Казала: "Верхняя нота у тебя должна быть вот здесь!".
— Це одна з кращих жінок у моєму творчому житті, — каже оперний співак Дмитро Гнатюк, 84 роки. — Ми часто були партнерами на сцені після того, як вона стажувалася в італійському театрі "Ла Скала", і тримали зв"язок, коли зі сценою попрощалися. Женя дізналася, що в неї рак, десь рік тому. Але сприйняла це спокійно. На свій день народження просила: "Не несіть мені віників за 200 гривень. Одну квітку і 20 гривень у конверті". Їй треба були гроші. У Києві вона зверталася до депутатів, міністрів, але грошей ніхто не дав. А колишній львів"янин, який виїхав до Москви, оплатив весь курс лікування у Мюнхені.
На час друку номера було невідомо, де і коли поховають співачку.
— На Байковому нам не дозволяють, — каже сестра покійної. — Директор Нацопери Петро Чуприна цілий день сьогодні їздить, вибиває дозволи.
3 
1
Коментарі
1