— "Не може бути", — сказали діти, коли дізналися про мій виграш. Батьки теж не повірили, — розповідає 49-річна Євгенія Кушнірук із села Корнилівка Корсунь-Шевченківського району на Черкащині.
Вона передплатила "Газету по-українськи" на рік. Відправила копію квитанції на адресу редакції й виграла соковижималку.
— Наша соковижималка якраз поламалася. Тому нова, електрична, була дуже доречна, бо маємо фруктовий сад. Також орендуємо колишній колгоспний площею 1,24 гектара. Яблуні там старі, але ще родять.
"Газету по-українськи" Євгенія Кушнірук передплачує 10 років.
— Я тоді працювала в ощадкасі на пошті. Почитала газету, сподобалася. З тих пір виписую. Квитанцію ніколи раніше не відправляла. А торік вислала. Хотіла виграти путівку в санаторій, бо ніколи ніде не відпочивала, — каже Євгенія Миколаївна.
Живе у шлюбі з 50-річним Михайлом Володимировичем. 11 березня виповниться 29 років, як вони побралися.
— Обоє з Корнилівки, жили через одну хату. Почали зустрічатися, коли я була в сьомому класі. У нас — шкільне кохання. Випроводжала його в армію. Чекала два роки. Він служив в Артемівську на Донеччині. На весілля нам родичі подарували по 3 тисячі карбованців. На них закупили матеріали на хату. Через рік заселилися. Доньці Юлі тоді було 2,5 місяця. З меблів мали шафу, ліжко, стіл і чотири стільці.
Через три роки народився син Владислав.
— Діти одружені. Юля живе в нашому селі, купили їм хату. Має доньку 6-річну Лєру й сина Олега, 1,5 року. Владислав — у сватів у сусідньому селі Гарбузин. Я ніде не працюю. Люблю збирати гриби. З лісу мене не можна вигнати. Опеньків приношу по п'ять відер. Люблю, коли по телевізору транслюють біатлон. Не пропускаю жодної Олімпіади. Подобається читати. З останніх книжок — "Розколоте небо" Світлани Талан. Вона про Голодомор. Це найважча, яку доводилося читати, — розповідає Євгенія Миколаївна.
6 
35413
Коментарі