"Я зовні простенька — зростом 166. Волосся фарбую хною, бо воно у в"язниці сильно сиплеться. Вітамінів не вистачає", — говорить російською Єва Жмаєва, 24 роки. — Здивувалася, коли мене нагородили. Подарували два креми для обличчя "Фаберлiк", туш і синю фарфорову чашку".
27 грудня у маріупольській жіночій виправній колонії на Донеччині вперше провели конкурс краси. Єва завоювала головний титул — "Зимова троянда Приазов"я-2009".
— Після конкурсу одна дівчина сказала: "Теж мені королева — нема на шо дивитися". А адміністрація стала краще відноситися.
Розмовляємо в бараку, де сплять ув"язнені. Євине ліжко в кутку біля вікна, накрите блакитним покривалом із воланами. На тумбочці штучні троянди. На стіну сперте дзеркало з нерівними краями. До нього наклеєне фото співака Дiми Бiлана. Стіни побілені.
— Вішати постери адміністрація не дозволяє, — пояснює Єва.
Вона в чорній куртці. З лівого боку на грудях нашито "Жмаева Е. Л., 6 отряд".
— Насправді за паспортом я Олена. На волі працювала стриптизеркою, Єва — мій клубний псевдонім. У колонії на конкурс краси мало хто рвався. А мені завгосп говорить: "Ти ж у нас танцюєш, давай". Деяким дівчатам батьки замовляли вбрання в ательє і передавали з волі. Я сама пошила білу сукню, з картону вирізала до неї крила ангела. Танцювала з чорною пов"язкою на очах. Вивели мене дві дівчини, ніби сліпу. Так і виступала, із зав"язаними очима — ніби шукала вихід і ніяк не могла знайти. А під кінець зірвала пов"язку з очей і побачила світло: ну, ніби воскресла. У ніч перед конкурсом моя помічниця Олена Назаренко 4 години клеїла мені на крила пір"я. Ми подушку розпороли.
Заробляю більше за інших — 25–30 гривень на місяць
Каже, коли звільниться, буде кравчинею. У колонії працює в швацькому цеху.
— На оверлоку, на петельній машині, ґудзиковій навчилася. А на волі навіть голки в руки не брала. Зараз контролером працюю — стежу, щоб інші якісно шили. Заробляю більше за інших — 25–30 гривень на місяць. Після вирахування усього, що належить знімати із засуджених, нам залишається чистими 15 відсотків.
У вільний час ув"язнені розважаються читанням газет.
— Сядемо в гурток чоловік п"ять. Я читаю вголос про маніяків із "Чорної кішки" — це газета, де пишуть страшні історії. У мене заспокійливий голос. А на день святого Валентина зварила чайок і запросила подруг випити за любов. Щоб чифирь зробити, потрібно на кухоль покласти столову ложку хорошого чаю — "Добринi", наприклад. "Майський" чи "Цейлонський" не піде. Але від чифиря жовтіють зуби, я не часто п"ю.
До кімнати заглядає хлопець. Коротко стрижений "їжачком", грубі риси обличчя.
— Це Льова, — говорить Єва. — Вона з дитбудинку. Говорить, іще там себе чоловіком відчула. Тут є такі дівчата-хлопчики, які ухажують за іншими дівчатами. До мене вони не підходять.
"Убита подруга снилася мені щоночі"
Єва Жмаєва з Керчі, навчалася в судноремонтному технікумі. У 17 років зарізала канцелярським ножем подругу, з якою працювала стриптизеркою. Дівчину засудили до 11 років позбавлення волі. Відсиділа вiсiм. Менш ніж за місяць її достроково звільнять за хорошу поведінку.
Батьки Єви розлучилися. Матір військовослужбовець, живе зі старшою донькою.
— До того, як потрапила в міліцію, на мене руку ніхто не піднімав, — каже Єва. — Пам"ятаю, у райвiддiлі було брудно, пліснява по кутах, вікна розбиті. Перший час, коли намагалася заснути, снилася вбита подруга. Усі ночі з нею розмовляли. Прокинувшись, розуміла, що нічого змінити вже не можна. У колонії найбільше пригнічують не умови, а люди. Побут тут кращий, ніж багато хто думає.
2 
1
Коментарі
3