"Його побили й пограбували в підземному переході. Передали привіт від Табачника"

 

— Майже чотири роки Ігор не тримав у руках акордеон. Коли вдалося його передати в камеру, розплакався від щастя, — каже 37-річний Андрій Бригіда, концертний директор столичного акордеоніста 50-річного Ігоря Завадського. У березні ­2012-го чоловіків заарештували за підозрою у розбещенні неповнолітніх. Завадського засудили до 13 років в'язниці. Цьогоріч у квітні Апеляційний суд Києва його виправдав — через порушення судового процесу. Справу передали на повторний розгляд. Бригіда вийшов на волю на початку січня цьогоріч.

23 травня на підтримку Ігоря Завадського у столичному Будинку актора влаштували благодійний концерт. Прийшли його друзі та шанувальники. ­Квитки продавали по 40–100 грн. Зібрані кошти передадуть музикантові.

— Коли Ігоря перевели в СІЗО, начальнику ­ізолятора подзвонив хтось із вищих керівників і сказав: "Якщо в нього з'явиться акордеон, з тебе зроблять дєвочку", — розповідає Андрій Бригіда після концерту. — Начальники мінялися. Передавали ці слова один одному. Весь цей час Ігор розроб­ляв механіку пальців на дошці, на якій намалював клавіші. Передали інструмент лише після втручання правозахисника Євгена Захарова.

В Андрія дзвонить телефон. Він кілька хвилин розмовляє.

— Справу проти Ігоря замовив його конкурент — акордеоніст Ян Табачник, — про­довжує Бригіда. — Його нелюбов почалася давно. 1999-го невідомі спалили й пограбували квартиру Ігоря. Якраз перед його поїздкою у Францію на один із важливих фестивалів. Перед тим голова Європейської асоціації акордеоністів Клодін Оше на прес-конференції сказала, що вважає Ігоря кращим акордеоністом світу. Хтось із журналістів уточнив: "А Ян Табачник?". Вона спитала: "Хто це?".

2006-го Ігор у свій день народження дав великий концерт у палаці "Україна". Був аншлаг. Через тиждень його побили й пограбували в підземному переході. Передали привіт від Табачника. Той і домовився, щоб проти Завадського сфабрикували справу. Спочатку в ній фігурували прізвища шести потерпілих. На першому ж засіданні один із них сказав, що нічого не було. Розповів, що до нього додому приїхав слідчий і відвіз в управління. Там залякував і вимагав підписати якісь папери. Ще кілька батьків розказували, як їм дзвонили й пропонували гроші за те, щоб обмовили Ігоря.

Одразу після затримання музиканта били і катували, не давали ходити в туалет. Не пускали до нього адвоката. Вимагали зізнатися в тому, чого не робив.

Зараз Ігор Завадський сидить у двомісній камері напівпідвального приміщення Лук'янівського СІЗО. Прогулянки має на даху під шифером.

— За чотири роки Ігор майже не бачив сонця. Через це в нього падає зір, — додає Бригіда. — Має великі "мінуси" на обох очах. На діагностику адміністрація СІЗО не пускає. Останній раз був у лікарні позаторік. Виявили купу захворювань, які треба лікувати в стаціонарі. На прохання про це ніхто уваги не звертає.

2013 року в Завадського померла мати Ніна Петрівна. Музикантові повідомили, коли робити дозвіл на відвідини похорону було пізно. Матері Андрія теж не стало під час перебування сина за ґратами. Попрощатися його не пустили.

Андрій Бригіда дарує книжку Ігоря Завадського "Дневник с тюрьмы". Її видала наприкінці минулого року Харківська правозахисна організація.

— Ігор постійно веде щоденник, — каже. — Крім цього, у СІЗО видав ноти для акордеону. Про це багато років просили його учні та студенти. На волі не мав часу.

"У суду немає жодного факту, який би підтвердив вину"

— Уперше бачу таку справу: де не візьмешся — всюди брехня й фальсифікація, — каже голова Української Гельсінської спілки з прав людини 63-річний Євген Захаров. Він досліджував справу акордеоніста Ігоря Завадського. Того звинувачували за трьома статтями — зґвалтування, розбещення неповнолітніх та звідництво. Жертвами назвали 11 дітей.

— Кримінальне переслідування почалося із заяви директорки одного з дитячих будинків, — розповідає Євген Юхимович. — Вона нібито написала, що її вихованці є потерпілими. На підставі цієї заяви міліція арештувала Ігоря Завадського й провела обшук у його квартирі. Пізніше з'ясувалося, що ця жіночка ніякої заяви не писала. Коли на суді побачила цей папір, здивувалася і сказала, що підпис — не її. Запис про це є в матеріалах справи. Та суд не взяв його до уваги. Всі інші докази теж сфальсифіковані.

Єдине відео, яке є в матеріалах справи, — темне, без звуку. Коли його переглядаєш, незрозуміло, що там насправді відбувається. Відео, яке показували на телеекранах, — постановочне. Воно зняте не в квартирі Завадського. Чоловік на ньому — не він. Запис не наважилися включити в матеріали справи як доказ. У суду немає жодного факту, який би підтвердив вину акордеоніста.

×