—?Одному Богу відомо, чому я це роблю, — з усмішкою каже англійка Карен. Розмовляємо 2 жовтня біля кас "Донбас Арени" за кілька годин до матчу Ліги чемпіонів "Шахтар" — "Манчестер Юнайтед" (команди зіграли внічию — 1:1. — "ГПУ"). Жінці близько 50 років. Каштанове пряме волосся зібране у хвіст, на обличчі немає косметики. Одягнена у джинси, спортивну куртку й чорні рукавиці без пальців. Відвідує всі матчі "Манчестер Юнайтед", зокрема виїзні поєдинки.
—?Усе почалося з великої любові до Джорджа Беста. Яким же красенем він був! Тоді футбол мене взагалі не цікавив, але з часом я полюбила гру. Роналду? Ні-ні, Бест набагато кращий, — сміється Карен. — Був шок, коли дізналася, що сер Алекс Фергюсон залишає "МЮ" (очолював команду протягом 27 років. — "ГПУ"). Здавалося, що він вічний. Девід Мойєс — хороший вибір, але йому потрібен час. Ми готові почекати кілька сезонів, а вже тоді оцінювати його роботу. Ми терплячі — не те, що фани "Челсі". Ті після кількох невдалих матчів закликають вигнати тренера.
Карен тримає карту Донецька й квиток у гостьовий сектор за 80 грн. До неї підходить високий лисий чоловік. 61-річний Ентоні Вейс одягнений у сині джинси з чорними вставками на колінах і куртку кольору хакі. За плечима — протертий у кількох місцях до дірок синій рюкзак.
—?Ідеш на матч юнацької Ліги чемпіонів? — цікавиться в Карен.
—?Ні, хочу погуляти Донецьком. Порадили піти у парк кованих фігур.
—?Ха, на екскурсію містом тобі вистачить 5 хвилин. Тут абсолютно нема на що дивитися. У тому парку я вже був. Не вразило. Сходжу краще на юніорів. Треба ж якось убити час до матчу.
Прощаються. Ентоні дістає з пакета шарф із написами англійською "Шахтар" і "Манчестер Юнайтед".
– 100, — звертається до мене.
—?Фунтів чи гривень?
—?У тебе є фунти? — сміється Ентоні. — Я привіз 50 шарфів. Хочу продати їх до початку матчу. В офіційному фан-шопі "Донбас Арени" такі на 19 гривень дорожчі.
Разом прямуємо на РСК "Олімпійський". Там зіграють юніорські команди "Шахтаря" та "МЮ".
—?Супроводжую команду на всі виїзні матчі. Цього року був навіть у Таїланді, Японії та Китаї, де "МЮ" проводив передсезонну підготовку. В Україні вже не вперше. Двічі відвідував Київ. Гарне місто, є куди піти і що подивитися. Не те, що в Донецьку — провінція.
Із Манчестера я дістався до Лондона, звідки вилетів до Києва. Там ми півгодини мерзли біля літака. Так і не зрозумів, чого так довго не було автобуса. У Донецьк прилетіли пізно, тому не змогли поміняти фунти на гривні і весь вечір просиділи в готелі.
Назустріч ідуть троє хлопців. Розмахують великим прапором Росії. Англієць показує їм шарф. Ті заперечно хитають головами.
—?Чув, що "Шахтар" належить найбагатшій людині в Україні. Наші сусіди з "Манчестер Сіті" купили собі хорошого гравця у них (півзахисника Фернандіньйо за 40 млн євро. — "ГПУ").
Біля "Олімпійського" зустрічає друга. Майкл в окулярах. На обличчі має кілька шрамів від опіків.
—?Дивися, Тоні, — пальцем показує на довгоногу блондинку в чобітках на 15-сантиметрових підборах. — Як вона на них ходить?
Майкл імітує ходу на каблуках, похитуючись із боку в бік. Обидва голосно сміються. Дівчина говорить по мобільному і не звертає уваги на чоловіків.
Стюарди ретельно обшукують англійців, перевіряють рюкзаки. Майкл вдає, що йому лоскотно, коли хлопець обмацує ноги.
—?В Англії перед матчами також строга перевірка. Не дозволяють проносити навіть копійки, щоб не кидали на поле.
Сектор уболівальників "МЮ" розташований за одними з воріт. Тут зібралися кілька сотень глядачів. Старші чоловіки — це англійці. Хлопці й дівчата — з Росії, Грузії та України, які вболівають за "червоних дияволів".
—?Тут не сядеш, — Ентоні показує на пластикові сидіння, в яких зібралася вода.
Накрапає дощ. Чоловік надягає на голову капюшон. Грає гімн "Шахтаря".
—?Це ваш національний гімн? — питає. — У Манчестері є православна церква. В нас багато вихідців з України. Я вчився в католицькій школі, то у моєму класі були українці, угорці, поляки. Ми всі нормально вживалися.
Стюард англійською просить уболівальників не курити. Чоловік із білою шевелюрою вдає, що не розуміє. Хлопець підходить до нього й показує на цигарку. Англієць незадоволений, але мовчки кидає її на землю і наступає носаком черевика.
—?В Англії заборонено палити на стадіонах і у всіх громадських місцях. І це правильно. Не всі хочуть дихати димом, — розповідає Ентоні. — Бачив у місті кафе. Називається "Ліверпуль". Принципово туди не піду. Вони не отримають жодного пені від мене. Скільки б грошей не закачували у "МанСіті", найпринциповіший суперник для нас — це "Ліверпуль".
Ентоні довго порпається у рюкзаку. Дарує значок "МЮ". Просить дістати йому стартові склади команд. У прес-центрі "Олімпійського" забираю останні чотири.
—?Велике тобі дякую, — англієць розпливається в усмішці. Кладе їх у шкіряну папку чорного кольору. — Збираю їх з усіх ігор "МЮ". Маю навіть стартові склади матчів, які команда грала ще до мого народження, у 1950-ті.
Після першого тайму Ентоні залишає "Олімпійський". Прямує до "Донбас Арени".
—?Маю продати свої шарфи. Після гри підемо із друзями у кафе. Бачив тут одне цілодобове. Вип'ємо пива. У ваших брендах я не розбираюся, але на смак досить пристойне. А найкраще пиво — у німців.
За два дні після матчу Ентоні надсилає повідомлення:
—?Сьогодні о третій ранку добрався до Манчестера. Дуже втомився в дорозі. Трохи відпочину і знову на матч. На вихідних граємо у Сандерленді ("МЮ" переміг — 2:1. — "ГПУ"). До речі, продав усі свої шарфи.
2 
1
Коментарі
19