"Думав ту розтяжку обійти, але вона виявилася пасткою"

 

У неділю, 15 березня, на розтяжці біля міста Красногорівка на Донеччині підірвався київський волонтер 40-річний Володимир Кочетков-Сукач. Поховали на Лісовому кладовищі столиці. Президент Петро Порошенко посмертно нагородив його орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

— Того дня Володимир поїхав на передову, — розповідає ізраїльський бізнесмен 39-річний Натан Хазін, один із засновників батальйону "Азов". У камуфляжній формі з букетом червоних тюльпанів стоїть під Михайлівським монастирем. Там 18 березня прощаються з Володимиром Кочетковим-Сукачем. — Після того разом з волонтерами мав їхати за межу передової встановлювати спецобладнання. Тільки взялися за роботу, як почав працювати снайпер. Володя наказав усім відійти у пролісок, сховатися за деревами. На стежці побачив міну. Думав, обійде ту розтяжку. Але вона виявилася пасткою.

Володимир був причетний до всіх процесів, що відбувалися в аеророзвідці з початку АТО. Був філософом, розмовляв п'ятьма мовами, — Натан витирає сльози.

Шестеро чоловіків у камуфляжних формах витягують труну із мікроавтобуса з донецькими номерами. Ставлять у центрі храму. За кілька хвилин набивається повна церква людей. Біля домовини плаче дружина покійного 38-річна Тетяна.

Володимир Кочетков-Сукач брав активну участь у Майдані, пікетував "Межигір'я". У травні пішов добровольцем на фронт. У батальйоні "Азов" воював близько двох місяців. Потім створив волонтерську групу "Аеророзвідка". Привозив на передову безпілотники та сучасні засоби зв'язку. У нього залишилися четверо дітей. Всі навчаються у Вальдорфській школі "Софія". Батько заснував її 16 років тому. Там діти не отримують оцінок, малюють собі підручники, багато працюють з живописом та музикою.

У школі грав Єсеніна

— Знав Володю більше 25 років, — розповідає 40-річний Дмитро Кошовий.  — У старших класах організовував гру "Колумбус" — хлопці у камуфляжній формі на кілька днів ішли у ліс і там виконували якісь завдання. Для всіх було за честь потрапити в команду Володимира. Бо завжди вона перемагала.

Брав участь у шкільному театрі. Грав поета Сергія Єсеніна. Був на нього не схожий, бо мав довге кучеряве волосся. Але вчителі кілька років ставили його гру у приклад.

Мав не дуже гарний голос, та співав завзято. У хорі його було чути найкраще.

×