Колишній бакинець Салман Салманов Мамед-Огли, 41 рік, полюбляє київський блюз-бар "Ерікс".
— Колись тут була східна кухня, — каже по-українськи.— Скучаю за азербайджанськими стравами.
10 років Салман грає у київському гурті "Мандри" на барабанах.
— Батьки не розуміють, чому залишився в Україні. Кілька років зі мною не розмовляли. Мама на почесному місці повісила фотографію: я — на Андріївському узвозі граю "на капелюха". Коли знайомі питають, чим я займаюся в Україні, тицяє на це фото.
Салман замовляє смажену картоплю, свинину й горілку "Хортиця". Розповідає, що зараз "Мандри" їздять у тури з Юрієм Луценком.
— В Україні я познайомився з ветеранами УПА, дисидентами. Вразило, що люди сиділи в тюрмах не за грабіж, а за ідею.
Каже, хоче зробити на руці татуювання тризуба.
Під час помаранчевої революції Салман стояв на Майдані під ізраїльським прапором.
— У мене є друг Ілля, з Ізраїлю. Це була його ідея. Біля нас почали фотографуватися. Підбігали араби, кричали: "Ура!".
Розповідає, що в Україні живе вже 20 років, і до Баку повертатися не збирається.
— Перевівся до київського університету, але диплом так і не отримав. Ходжу на лекції вільним слухачем ось уже 10 років.
У Баку часто буваєте?
— Недавно їздив на 70-річчя батька. Він — професор-мікробіолог. Зараз консультує американські нафтові компанії: де можна ставити свердловини, а де ні. Але хабарів не бере. В Азербайджані це дивина. Мої батьки — знатні люди, мають маєток у Баку. А я люблю свободу.
Салман наливає собі в стакан горілки, п"є за батьківський дім.
Хочу зробити на руці татуювання тризуба
— Я маю один з найкращих роверів в Україні, — хвалиться. — За літо наїздив 3200 кілометрів. Був у Туреччині, Карпатах, Криму. Вмикаю Квітку Цісик — і вперед. Готелів не люблю. У Радомишлі ночував у пожежному депо.
Салман виймає з рюкзака затяганий, без обкладинки документ: "Посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон". Каже, що паспорта всі ці роки не мав.
— Під час революції вирішив: якщо демократія переможе, прийму українське громадянство. Але це така морока, а я люблю жити легко. Якось не мав грошей, щоб доїхати до коханої у Львів. Узяв два маракаси — це такі погремушки — й розповідав провідникам, що відстав од гурту.
Маєте сім"ю?
— У 30 років одружився з художницею Марією Левчишиною, — розповідає. — Марія вже була вагітною, коли повіз її знайомити з батьками. Ми одружилися в Баку на День Валентина — у чорних джинсах і светрах, без свідків.
Від Марії у Салмана є донька Маріам, 10 років.
— А старшій Каміллі 18 років. Учиться в педуніверситеті в Києві. Колись була в мене подружка Алла, — пригадує. — Обов"язків ми одне перед одним не мали. Алла завагітніла, вирішили залишити дитину. Потім зустріла іншого чоловіка. Нашу з Аллою доньку Каміллу я вперше побачив три роки тому. Їхав на ровері біля їхнього будинку. Зайшов у ганделик, узяв пиво з кальмарами. Раптом зайшли вони. Я сентиментальний — розплакався...
Каже, Маріам і Камілла познайомилися на концерті "Мандрів".
— Доньки дуже схожі. Камілла СМС прислала: "Папа, класно граєш". Маріам вчиться в школі при консерваторії. Гарно співає. Інколи пише СМС: "Папа, у меня концерт, приходи". А я їй відповідаю — у мене теж концерт. А вона мені: "Папа, ты не знаешь сольфеджио". Її мати Марія — відома художниця. На ювілей мого батька намалювала його портрет. Я віз його у Баку як велику цінність. Митники питали: "Рембрандт?" — "Ні, — кажу, — мій тато".
З ким зараз живете?
Із двома роверами. Знімаю квартиру в Києві. Своєї не хочу купувати. Не люблю нічого постійного.
1965, 13 серпня — Салман Салманов Мамед-Огли народився у Баку (Азербайджан), у сім"ї науковців
1983 — вступив до Бакинського університету на географічний факультет
1987 — приїхав до Києва відпочити, залишився
1988 — жив з Аллою, народилася донька Камілла
1990–1993 — перкусіоніст у гурті "Рутенія"
1994–1997 — грає у гурті "Вій"
1995 — одружився з художницею Марією Левчишиною
1996 — у них народилася донька Маріам
1997 — грає у гурті "Мандри"
2 
1
Коментарі