— На ніч дєцької одежі на вулиці до году не можна лишати. Щоб ніхто не вкрав і нічого не поробив. Коли в мене перша онука Ірина народилася, ми ці зглази на собі прочувствовали, — каже Марія Дядюсько, 58 років, знахарка із села Семирічка на Вінниччині.
— Іринці тоді дев'ять місяців було. Дитина вві сні кривиться, вигинається, кричить. Змішала свячені мак, пшоно, сіль. Обсіяла колиску і хату. Покропила маленьку свяченою водою. Під матрацик ніж поклала. Й досі ніяка гадость до неї не лізе.
Тричі спльовує й стукає по дерев'яному столі.
— А вже друга дівчинка в дочки народилася, то ми були розумніші й лихих очей та духів до дитини не підпускали. Шість неділь із хати її не виносили і нікого не пускали. Не показували малої, доки не похрестили.
Протоієрей Олексій Волков, 38 років, свою меншу доньку похрестив за тиждень після народження.
— Це можна робити з перших днів життя. Що раніше, то краще, — говорить. — У їжу дітям додавайте свячену воду. Носіть немовля в церкву до причастя. Хрестик, отриманий під час хрещення, не знімайте навіть під час купелі.
— Покликали мене в реанімації похрестити новонародженого, який умирав від пухлини мозку, — продовжує. — Я похрестив, приклав дитині до лоба хрест, а вона на мене подивилася поглядом дорослої людини. Через два дні хлопчика перевели у звичайне відділення, а за тиждень виписали. Зараз цій дитині 13 років.
2 
1
Коментарі
1