— За сім років змінила сім спонсорів. Жодного не кохала, але мусила терпіти. Подружкам казала, що в мене така робота. Хоч сама переконана, що це проституція, — каже колишня модель 25-річна Вероніка АНДРІЄВСЬКА зі Львова.

Зустрічаємося на показі мод в аеропорту імені Данила Галицького. Тут облаштували подіум і фотозону. Жінка замовляє каву й сідає за столик. Вона висока і струнка. Має смагляву шкіру, темне волосся.

— Знала, що працюватиму моделлю. Висока, маю гарну шкіру і волосся, — розповідає Вероніка. — У 16 років уперше взяла участь у рекламній акції. Через рік вийшла на подіум у Львові. Потім підписала контракт і рік жила в Японії. За якийсь час почала отримувати все менше замовлень, затребувані 15-річні. Зрозуміла, що кар'єра в цій сфері недовговічна. Почала задумуватися про успішний шлюб.

П'ять років тому познайомилася зі столичним бізнесменом 36-річним Артуром. Він знімав квартиру за 600 доларів і оплачував навчання на заочному відділенні філологічного факультету Львівського університету.

Чоловікам, з якими зустрічаюся, одразу пропоную стати спонсорами. Мають оплачувати житло, покупки, салони краси й фітнес-клуби. На кишенькові витрати прошу не менше 5 тисяч гривень у місяць. Артур погодився одразу. Він — помічник депутата. Казав, що в нього все схвачено. Приїжджав до Львова на вихідні раз на два тижні. Чекала, що покличе заміж. Через рік дізналася, що таких, як я, має в Ялті, Києві та Дніпрі. Пішла від нього.

Із 42-річним Віталієм, топ-менеджером львівської фірми з нерухомості, познайомилася в нічному клубі.

— Водив у ресторани, двічі брав у Францію. Розійшлися за три місяці, бо мав нетрадиційні сексуальні фантазії в ліжку. Я на такі речі не погоджуся.

Після нього мала ще п'ятьох чоловіків. Один перевіряв усі чеки салонів краси й магазинів одягу. Другий підсилав своїх друзів, щоб спокушали мене — так перевіряв на вірність. Ще один змусив перефарбуватися у білявку і змінити стиль одягу. Це все набридає, але мушу терпіти. На роботу влаштуватися не можу. З дипломом філолога беруть лише секретарем або менеджером із продажів. Зар­плату пропонують мізерну. За місяць у салоні краси лишаю більші суми. Тому шукаю спонсорів далі.

Зустрічаюся із молодшим на рік Денисом. Він працює в ІТ-сфері на канадську компанію. На мене витрачає половину місячного заробітку. Якщо запропонує — вийду за нього заміж, бо набридло по руках ходити. Та й вік у мене вже не той, для деяких папіків застара. Почуттів до Дениса не маю. Втішаю себе, що з ним хоч не гидко лягати у ліжко.

×