
Семирічна Оля Кучма живе разом із батьками та старшим братом у Києві на Троєщині, у двокімнатній хрущовці. Дівчинка хвора на важку форму церебрального паралічу.
— Ми щойно з вулиці, — відчиняє двері її мама, 46-річна Наталя. Вона в спортивних штанях.
— Грали у футбол із хлопчиком Мишком! — хвалиться дитина.
Вона сидить на стільчику, в жовтому плащі. Дивиться трохи скоса. Говорить повільно, ковтає склади. Мама просить вимовляти слова чіткіше.
— Такий вітер там, — старанно промовляє дівчинка, доки з неї знімають взуття.
Мати й донька повільно ідуть до ванни.
— Оля любить плескатися у воді, — каже Наталя.— Ми це робимо, коли тата немає вдома, — хитро всміхається. — Бо потім усе навколо мокре.
Дитина тягне мене холодними цупкими пальчиками на кухню, де на підлозі стоїть клітка з рудим кроликом. Попід стінами — табуретки, ящики, тумбочки.
— Це — барикади, щоб Буся не перегриз телефонні проводи, — пояснює Наталя. Оля дає кроликові жменю родзинок, той смачно хрумкає.
З архітектурного інституту повертається старший син Кучмів — 19-річний Олександр. Це високий, неговіркий хлопець. Каже лише, що не часто спілкується з сестрою, бо вона не чує його.
— А це — моя чарівна миша, — тягне Оля чорну іграшку з кролячого хутра. Коли я добре роблю зарядку чи правильно пишу, в ній з"являються цукерки. Ой, що це? — вона витягає звідти наш подарунок — іграшкового рудого щурика. — Мамочко! Мамочко! — хвилюється. — Моя чарівна миша народила мишку, бо я була дуже старанна. Але чому мама-мишка чорна, а дитина — руда? Може, це дочка мишки й Бусі? Але ж у Бусі ще немає нареченого, вона незаміжня і не може мати дітей.
Потім підводить мене до дивана.
— Це татова шкура, — береться за чорне ведмеже хутро. — Він тут відпочиває. А коли не йде на роботу, цілий день клацає на комп"ютері.
Наталя розповідає, що її чоловік Анатолій — директор комп"ютерного клубу. Додає, що за освітою вони обоє теплотехніки, КПІ закінчували. Але познайомилися ще в школі — навчалися в паралельних класах.
— А мама вдома посуд миє, — повідомляє Оля. — Я поїм вінегрет, а вона миє, — уперше сміється дитина. — Коли стану старша, теж буду готувати їй салати. Умію пекти ландурики. Я їх сама придумала.
Альона більше зі мною не дружить
Вона повільно розповідає рецепт, де є горішки, варення і родзинки.
— Ми ще до народження переживали за її здоров"я, — зажурено розказує Наталя. — Пішли з чоловіком у похід, я впала і вдарилася головою. Народилася дитина семимісячною, відставала в розвитку. Але лікарі заспокоювали — дожене. А в дев"ять місяців нам поставили діагноз — ДЦП. Сказали: "Що розвинете до року — те і залишиться". Тоді ми кинулися на тренування, день був розписаний по хвилинах.
Тепер Оля ходить у спецсадок, але з дітьми не товаришує. Немовлят раніше взагалі боялася.
— А на вулиці чужі діти чомусь біжать до неї, букети з кульбаб приносять, — дивується мама.
Дівчинка розповідає, що любить свого інструктора Галину Петрівну.
— Тільки Альона, — каже про колишню подружку, — більше зі мною не дружить. Бо я обслинювала їй панчохи.
Щороку хвору дівчинку возять у Трускавець — до лікаря Козявкіна.
— Олю, — звертається до неї мама. — Ану покажи, що ми можемо.
Мала зітхає, лягає на тренажері на живіт і починає качати спину.
— А тепер прес! — командує Наталя. Дівча, зціпивши зуби, один раз підтягує корпус до колін. — Одна з пацієнток Козявкіна пішла до модельної школи, — говорить із надією Наталя. — Ми ще трохи потренуємося і теж віддамо Олю до балетної школи.
Дівчинка повільно гризе арахіс. Лушпиння старанно складає в окрему тарілочку з Мікі-Маусом.
— А знаєте, у кого ще таке прізвище, як у мене? — раптом запитує. — У президента Кучми! Якби я з ним зустрілася, спитала б, де він живе.
1960 — батько Олі Анатолій Кучма народився в Києві, Наталя Плєсская — в Москві
1974 — переїхала в Україну
1977 — Анатолій і Наталя закінчили київську школу N63
1983 — обоє закінчили Київську політехніку
1983 — Наталя інженер-програміст в Інституті автоматики
1986 — одружилися; Анатолій іде працювати начальником тепломереж Куренівки та Оболоні
1987 — народився син Олександр.
1998 — народилася донька Ольга; Анатолій — директор комп"ютерного клубу "Спліто"
Коментарі