— По селу анекдот ходить, що на Шевченка — фабрика двійнят. Тільки неізвєстно, хто автор серійного проізводства, — регоче молодий водій маршрутки №58, яка проїжджає селом Колоденка, що в передмісті Рівного. — Народжуються чогось одні пацани, а дівок-близнючок нема. Мабуть, вода в них там особєнна.
Упродовж останніх 15 років на вул. Шевченка у Колоденці з'являються на світ хлопчики-близнюки.
— Там хат 60 стоїть, може, більше. Але через кожні пару дворів є близнята, — говорить на зупинці біля сільмагу Ольга Федорівна, 40 років. — Отам, на самому началі, живуть Рогашевські, потім за дві хати від них — Гуменюки. Ще через три двори звідти — Хращевські, за ними ідуть малі Пелехів, потім двійня в Омельчуків, у хаті навпроти них — у Філончуків. А ще є двійня у Марченків, малим по 10 років. Найстарші з усіх брати Філончуки, мають по 19 років. Обоє студенти на заочному в Харківській академії права. Їх удома навряд чи застанете.
У Колоденці живуть три тисячі людей. Більшість працюють у Рівному.
— Та то просто генетика. Кого не запитаєш — в роду обов'язково двійні чи трійні були. Це чудо, що всі разом на одній вулиці зібралися, — 29-річна Олена Рогашевська заколисує у дерев'яному ліжку одного з близнюків — Михайла, рік і сім місяців. Його брат Дмитро спить у іншій кімнаті. Мати поправляє зібране у хвіст темне волосся.
— Якось гуляла з малими по селу, а біля водонапірної башти сидять двоє незнайомих мужиків. Глянули на моїх синів і кажуть : "Одразу видно, що живете на Шевченка". Я дивуюся: "А як ви знаєте?" — "Так у вас же діти однакові — значить, звідти!" — згадує Олена. — Мій чоловік місцевий, а я з райцентру Костопіль. Як вийшла заміж за Колю, то переїхала сюди до його родини.
— У нас по родині двійнят не було, то в Оленки є, — підходить свекруха Ганна Іванівна, 53 роки. — Ми в Колоденці живемо з 1970-х. Син працює водієм, невістка до декрету була майстром виробничого навчання в ліцеї. Колі вдома немає, поїхав у справах.
— У мене дві тітки по татовій і по маминій лініях народили двійнят. Мабуть, мені спадково передалося, — говорить Олена. — А я спершу була в шоці — бо тільки на третьому УЗІ медики побачили, що дітей двоє. Вони були личками один до одного повернуті. Народжувала я в обласному перинатальному центрі. Близнюки були такі буйні, що живіт ходуном ходив — сусідки по палаті дивувалися. Вирішили кєсарити. Хлопчики лежали по-різному — один уперед головою, а другий — ногами. Міша народився перший, мав 2800 грамів ваги, потім був Діма зі своїми 2440 грамами.
— Маємо старшу внучку Дарину. Їй 5 років, — додає Ганна Іванівна. — Сама придумала братам імена Владік і Стасік. Але двійнята народилися перед Михайлом, то один став Мішею, а другий Дімою. Розрізняємо їх по штанях чи футболках, бо якщо вдіти однаково — можна сплутати.
— А я знаю по голосу, бо Міша плаче голосніше, — пояснює невістка. — Помітила, що Діма випереджає Мішу на два тижні у фізичному розвитку — у нього першого зуби прорізалися, першим на ніжки став. Зате Міша раніше говорити почав, а вже за ним брат. Перші слова були "мама", "тато", "дай" і "на". Діма зовсім не плаче, коли падає. А Міша вчора защемив пальчик у дверях, то одразу побіг до мами, щоби поцілувала. Шкоду роблять разом: вивертають речі з шафи, лізуть до вазонів, люблять одягати бабине золото.
На близнюків матір отримує трохи більше 2 тис. грн на місяць. Більшість суми витрачає на підгузки, їжу та одяг для малих.
— На горщик вони ще не ходять — коси мамі видеруть, а не сядуть. То однієї пачки памперсів вистачає на тиждень. На чотири дні — три великі пачки каші. Люблять їсти ковбаску, вермішель, сосиски. Усі іграшки та м'ячики купую по двоє, щоб не сварилися. Бо як один має, то інший хоче забрати. Одяг шукаю їм новий, бо речі від старшої сестрички хлопцям не підходять. З подвійною коляскою важко, у маршрутку не влізеш.
Через дорогу 39-річна Наталія Хращевська сапає город, доки її сини-двійнята вовтузяться з іграшковими солдатиками.
— У мене був син від першого шлюбу, в чоловіка Юри — так само. А тут Бог послав двійню якраз на День Незалежності — 24 серпня. Цього літа малим уже по 4 роки буде, — Наталія гладить хлопчиків по чубах. — Одного сина чоловік назвав як свого прадіда, Павлом, а другого — Віктором, як дядька.
— У мене в роду були двійнята, а у своєї баби я — 19-а онука. Вітя важив 3240 грамів при народженні, а Паша — 2670. Тепер вони у вазі зрівнялися, Паша навіть вищий на кілька сантиметрів. Раніше була телефоністкою, тепер гляжу дітей удома, працюю на городі. Чоловік підробляє де вдасться — має фах будівельника.
По сусідству мешкають біляві близнюки 4-річні Максим та Андрій Пелехи.
— Чого ви тут не бачили? Краще скажіть, щоб нам дорогу врешті зробили. Срам, а не дорога — сама глина та ями. У дощ не проїдеш, не пройдеш. А слави нам не треба, — нелюб'язно каже господиня і заганяє своїх хлопців додому.
— Не знаю, чи причина тут у воді. Вона у нас паршива, — говорить 30-річний Юрій Омельчук, батько близнюків 3-річних Тараса і Богдана. — Може, все діло в лелеці, який живе в нас на водонапірній башті.
Стриже машинкою Тараса. Хлопчик сидить голий на стільчику, доки його брат у джинсових шортах бігає двором.
— У садік не здавали — мороки багато, самі краще догледимо. Бодя до садка пішов би з радістю, а от Тарасик — ні. Він у нас мазунчик, до мами весь час проситься. Де мама, там і він коло неї треться, — Юрій рукою обмітає із синових плечей обстрижені пасма. — Я їх розрізняю. Бодя з характером. Може по одному місцю копнути, а Тарасик — чемний і добряк.
Мама 34-річна Євгенія несе прати дитячі засмальцьовані штани з дірками.
— Якщо це вдягне, то вже не витрусиш його звідти. То ж пацан, — знизує повними плечима. — Я своїх дітей ні разу не сплутала. Але ще на одну двійню, мабуть, не зважилася би.
В обласному перинатальному центрі Рівного кажуть, на кожні 40 пологів у середньому припадає одна двійня.
Село занесли до Книги рекордів України
56 пар близнюків живуть у селі Велика Копаня Виноградівського району на Закарпатті.
— Це на 3,6 тисячі душ населення, — розказують у сільській раді. — Так воно чогось у нас повелося, що багато двійнят є. Перша пара народилася під час війни 1941-го — Микола і Юрко Чийпеші. Через два роки — близнючки Ганна і Марія Чорбан. Потім була перерва на кілька років, а згодом діти по селу наче посипалися. Справжній бум народжуваності припав на 1990-і. Мало не кожен рік додавалися нові пари. А тепер знову тихо. Востаннє близнюки родилися 2010-го.
Місцеві люблять розповідати про чудодійне джерело Чиргів, яке нібито сприяє народженню дітей. Скептики ж пояснюють диво генетикою — чимало селян рідні одне одному.
2004-го за найбільшу кількість близнюків Велику Копаню занесли до Книги рекордів України.
2 
1
Коментарі