— П'ять єнотів купили за всі весільні гроші. За кожного платили 500 доларів, — розповідає Руслана Гервазюк, 34 роки. Із чоловіком 37-річним Андрієм заснували "Дім Єнота" у Львові. У вольєр до тварин запрошують усіх охочих.
Андрій зустрічає на порозі одноповерхового будинку на околиці Львова. Він — у джинсах, светрі й шапці. З дерев'яної буди гавкає вівчарка. У кімнаті чекає Руслана. Має довге русяве волосся. Вона родом із Вінниччини. Там працювала бухгалтером у лікарні. Тепер малює картини. Три роки тому знайшла львів'янина Андрія на сайті знайомств. Він раніше був зубним техніком.
— Зустрічалися три роки на відстані. Робота в обох забирала багато часу, вирішили звільнитися, — каже Руслана. — Поїхали в Індію на півтора місяця. Потім — у Венецію. Там Андрій мені освідчився. Одружилися у листопаді 2016-го. Відтоді сидимо вдома і займаємося єнотами. Лише раз улітку їхали до моїх батьків на Вінниччину і не мали на кого тварин лишити. Везли всіх у трьох клітках. Узяли ціле крайнє купе у потязі, щоб нікому не заважати.
Руслана відсуває з краю підвіконня вазони, забирає статуетки з нижніх полиць шафи. Андрій запускає до кімнати двох єнотів.
— Це Сірко і Степашка, — пояснює чоловік. — Мишка і Лисичка дуже шустрі. Не можемо їх пустити, бо все рознесуть. Лялька — вагітна. Її краще не тривожити, бо стає агресивна. Живемо з батьками. У цій кімнаті робили ремонт. Уже його не видно. Стіни пообдирали, меблі подряпали, погризли.
Один з єнотів починає лізти по драбині на горище. Лапами відчиняє двері. Його переганяє рудий кіт.
— Усім тваринам — по 10 місяців. Брали півторамісячними у Києві в розпліднику. Півроку чекали в черзі, — говорить Андрій. — Взяли двох порід — полоскуни і ракоїди. Вони свободолюбні. Знають, як їх звати. Розуміють слово "не можна", але не завжди слухаються.
До Гервазюків батьки приводять на єнототерапію дітей із психологічними проблемами і з ДЦП.
— Спілкування з тваринами допомагає у реабілітації. Часто приходять молоді пари. Один хлопець освідчився тут дівчині. Хотів, щоб єнот простягнув коханій перстень, — додає Руслана. — Люди приносять фрукти, горіхи, дають добровільні пожертви на утримання єнотів. Розповідаємо, як за ними доглядати. Буває, купують тваринку маленькою. А коли їй виповнюється вісім місяців, продають, бо не дають ради. Єнот стає неслухняний, коли в нього починається шлюбний період.
Годувати дорослих єнотів слід двічі на добу. Їдять яловичину, курятину, сиру нежирну рибу. Також їм необхідні фрукти, овочі, горіхи. Маленькими любили банани. Тепер просять сливи й виноград. Уміють ставати на задні лапки і з рук брати їжу. Бачили відео, де дорослі єноти їздили на самокаті, велосипеді й мили посуд. Але для цього з ними треба займатися з місячного віку.
Руслана розсипає на паркеті жменю горіхів. Єноти піднімають їх і розколюють зубами.
Виходимо надвір.
— Хочемо облаштувати подвір'я — забетонувати, ділянку травичкою засіяти, більші вольєри зробити, — Андрій показує квадратний вольєр, обгороджений сіткою. — Привезли 2 тонни плитки і балки. Єноти всю зиму були на вулиці. Ми їх укутували. Але вони розкривалися, бо не переносять спеки. Походять з півночі Канади. В Європу їх завезли у 1930-х. Подекуди живуть на півночі Росії. У природі на зиму залягають у сплячку. Але в нас прокидалися раз на день.
2 
35413
Коментарі