середа, 24 червня 2009 19:12

Циган Артура і Світлану посватали немовлятами

Автор: фото: Тетяна САРАХАН
  Артур Юзепчук перевіряє рівень мастила в батькових ”жигулях” на своєму подвір’ї в селі Комсольське Козятинського району Вінниччини
Артур Юзепчук перевіряє рівень мастила в батькових ”жигулях” на своєму подвір’ї в селі Комсольське Козятинського району Вінниччини

"Не хочу учиться, а хочу жениться!" — починає розмову 15-річний циган Артур Юзепчук із села Комсомольське Козятинського району Вінниччини. Запрошує до будинку. Просить не роззуватися:

— Батьки пішли до нового дому. Там ремонт роблять. Купили в центрі села за дві тищі доларів. У цьому тісно. Появилася сестричка Мілана, на Меланки родилася.

У травні наступного року Артур планує одружитися з 14-річною ромкою Світланою Сергійченко із Луцька. Батьки домовилися про весілля, коли діти були  немовлятами.

— Із майбутніми сватами познайомилися в компанії, на якомусь дні народження, кажеться, — розповідає 37-річний Олександр, батько Артура. — Купили коньяку, шампанського, добре стіл накрили. Запили дітей і пожали одне одному руки. Рішили поженити дітей, як виростуть. Обшим, з тих пір дружимо і називаємо друг друга сватами. Син старший за Свєту на місяць. Вона вже на виданні. Циганки виходять заміж із 14 років.

Артур познайомився зі своєю нареченою у травні торік у Луцьку. Там він гостював у дядька Андрія Григориченка, 27 років.

— В Андруші троє дітей: Аїда, Рустам і Соня. Він женився у 14 років. Його жінці тоді було 13. Сам кінчив два класи, — каже хлопець. — Зустріч організували у барі. Замовляли чай з печивом. Говорили по-дружескі, шо їй нравиться, шо мені, шо робимо. Насчот весілля — нічого. Нас це не касається. Всьо батьки рішають. Потім сватання було. Прийшли з хлібом, як полагається.

За три дні після сватання померла бабуся Світлани. Весілля відклали на рік, поки триває жалоба.

— Якби ми не понравилися друг другу, то розійшлися б. У нас, циганів, обід не буває. Знайшли б собі другу пару, — додає Артур. — Трохи підростемо і через два роки за дітей подумаємо. Хочу хлопчика, а там як Бог дасть.

Батько Артура до весілля планує встигнути купити молодятам будинок.

Якщо наречена виявиться жінкою, то молодий відмовиться від неї

— Придивився біля себе недалеко дом. Як не вспію з ремонтом, то поки поживуть у мене, — каже Олександр Юзепчук. — Свекруха Свєті попалася з тяжким характером. Буде шось не так, то перевоспітає. Вона ж повинна догодити нам — чай подавати, їсти варити. Має показати, на що годна.

На весілля планують витратити до $10 тис. Гулятимуть у ресторані. Із сусіднього Калинівського району запросять циганський ансамбль "Ягорі".

— У придане батьки молодої даруватимуть подушки та ковдри з перини і не менше 500 грамів золота. Якщо я дарую хату, то вони — машину, обов"язково нову, — пояснює циганські традиції батько Артура. — Перепій гостей відбувається ввечері після останнього танцю молодих. Поведемо їх у кімнату. На ліжко постелимо білу простинь. Коли молодята позабавляються, до кімнати зайдуть старі циганки з пляшкою горілки. Вилиють на простинь, де кров. Якщо вона стане рожевого кольору, то запрошені зрозуміють, що дівчина була цнотливою — нічого не підробиш. Червоними лєнтами обв"яжуть голову нареченій і всім дівчаткам на весіллі. Потім будемо перепивати долари та золото. А якщо наречена виявиться жінкою, то молодий відмовиться від неї. Ніхто не візьме її заміж з нашого села.

Світлана закінчила восьмий клас. Її батьки Наталія та Олександр торгують одягом на місцевому ринку, як і їхні майбутні свати Юзепчуки.

Артур відвідував школу з 8 років. Екстерном закінчив дев"ять класів. У Комсомольському роми вчаться до п"ятого класу й отримують свідоцтва про неповну загальну освіту. Батьки забирають їх, щоби допомагали заробляти на прожиток.

— У вас совершеннолєтіє в 18 років, а в нас воно раніше. З дєтства торгуємо. Продаємо вєщі в Козятині на базарі. Але якби син не закомандував женитися, то вчився б до 11-го класу, — розмірковує батько Артура.

— Я харашо вчився, вчителька до мене приходила і вчила. 12 балів мав на трудовому занятті, а найменше — шість — з англійської, — каже хлопець. — Хотів на шось лучше вивчитися, но фінанси не позволяють. Коли їздив у Луцьк, зі школи дзвонили, грозили виключити. То я продав телефон "Нокіа-6233", якого дядько Андрій подарував. Узяв за нього 250 рублів, зошити накупив, ручки і дешо вдягнутися. Але потім брат Самір заболів, у школі "одиниці" пішли. Довчився екстерном, щоби свідєтельство мати.

Зараз ви читаєте новину «Циган Артура і Світлану посватали немовлятами». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути