25-річна Олександра Васіна з Кременчука Полтавської області чотири роки проживає в Китаї. Працює моделлю, знімається в кіно, фотографує та викладає йогу.
— Ініціатором поїздки була подруга. Вона знайшла в соцмережі агентство, яке пропонувало роботу імідж-моделлю. Підписали контракт на три місяці. Танцювали в нічних клубах, веселили публіку. Брали участь у модельних шоу.
Коли контракт завершився, поїхала в Україну. До Китаю повернулася за рік, влаштувалася офіціанткою. З роботи звільнилася через начальника азербайджанця. Забороняв виходити на вулицю по закінченню зміни.
Нову роботу знайшла в спільноті заробітчан. Зараз мій основний заробіток — модельний бізнес і танці. Паралельно фотографую, викладаю йогу. Як модель і танцівниця заробляю 2 тисячі доларів на місяць (56 тис. грн. — ГПУ). Ті, хто знаходить таку роботу через українське агентство, отримують лише тисячу. Агент бере половину або й більше.
Із моєю зарплатою можна добре харчуватися, платити за житло, відкладати на подорожі чи великі покупки. Оренда помешкання коштує 300 доларів (8,4 тис. грн). Обід — 7 доларів (200 грн), але можна поїсти й за 2 долари. Їм переважно фрукти, просту китайську їжу або готую вдома. Економлю завдяки поїздкам на метро. Тому маю змогу купувати новий одяг майже щомісяця, відвідувати масажі, басейни.
Зараз живу в Ченду. Це зелене місто з населенням 14 мільйонів. Тут поширені великі кооперативи з будинків. Вхід у такий "двір" через ворота під охороною. На території — парк, озера, зони відпочинку, басейн, сауна, банки, кафе, магазини і перукарня.
Українець може розраховувати на легку роботу лише через свою зовнішність. Компанії наймають європейців, щоб привабити місцевих. Ті вважають, що це — ознака гарної зарплатні, хоча це не завжди так. Мати "білого" друга престижно. Тут модно вивчати англійську, але викладачів бракує. Українці часто їх замінюють.
До поїздки вважала, що всі китайці займаються духовними практиками. Насправді вони плюють на вулиці, курять у ліфті. Ті, кого зустрічала, не вірять у Бога. Іноді здається, що вони більше поклоняються грошам. Біля входу в деякі магазини вішають клітку з живою пташкою або прив'язують кошеня. Вважають, що це приносить достаток.
Китайці відкриті. Можуть іти й співати пісню. Іноді безсоромні, фотографують білошкірого посеред вулиці або в метро.
Китайські чоловіки намагаються зі мною познайомитися. Більшість нижчі від мене. Спершу питають, звідки я, що тут роблю. Дивуються, коли відповідаю китайською. За кілька років навчилася підтримувати розмови на легкі теми. Але чоловіка серед китайців не шукаю. Не звикну до сьорбання під час їжі. Вони це дуже гучно роблять. Особливо в забігайлівках, де столики по півметра. Я весь час у навушниках, але навіть через них чути.
Їжу готують у спільному казані
— Смажених комах не їла. Їх продають в основному на туристичних вулицях. Також не бачила, щоб їли живих восьминогів чи інших тварин. Найдивніша страва, яку куштувала, — риб'яча шкіра. Її подали окремо від тонко порізаного м'яса на купі колотого льоду. У супермаркеті можна купити запаяну в пластик курячу лапу, — розповідає Олександра Васіна.
— Смачна національна страва хот-пот. Це великий круглий стіл, посеред якого — каструля з бульйоном. Можна замовити будь-який продукт і готувати його у спільному бульйоні. В окремій тарілочці можна самостійно приготувати соус із горіхової пасти і понад десяток різних приправ на вибір. Іноді каструлю розділяють на гостре та негостре відділення. Провінція Сичуань відома гострою кухнею. Там бульйон аж червоний від перцю чилі. Смак страви не відчуваєш — так пече.
Іноді пропонують дивні продукти — шлунок, мізки. Подобається місцева яєчня з помідорами. Це одна з моїх основних страв у Китаї.
4 
35413
Коментарі