"Доньці Ірині 25 років, працює в Києві, — розповідає у листі черкащанка Ніна Вікторівна, 44 роки. — З кар'єрою все добре, а в особистому житті — ніяк. Стосунків не мала. Хлопці обходять її стороною. Переживаю, чи не лежить на ній прокляття".
Укладає в конверт фото дівчини у білій сорочці, з червоними маками на грудях. Каштанове волосся підстрижене під каре, кінчики висвітлені. Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.
— Донька побереться до 28 років. Майбутнього чоловіка зустріне під час відрядження. Зять вам не сподобається. Здаватиметься хвалькуватим. Не поспішайте з висновками. Може, він і самовпевнений, але цілеспрямований. Слів на вітер не кидає. Багато чого досягне. З ним Ірині не доведеться думати про роботу. Піде в декрет через півроку після весілля. Скоро придбають власне житло.
"Два місяці тому внука почала говорити дивні речі, — пише 64-річний Михайло Романович з Київської області. — Тані 5 років. Одного дня підходить до матері і каже: "Я тебе з татом вибрала на небі. Біля мене сиділо ще дві дівчинки. Вони обрали тьотю Олю з Виноградаря. Їх першими послали на землю. Але дуже скоро вони повернулися. А тоді до тебе полетіла я". Ми були шоковані цією історією. Тьотя Оля — подруга моєї доньки Таміли. Вона завагітніла на рік раніше за Тамілу. Носила двійню. Але на 6-му місяці вагітності відкрилася кровотеча. Дітей врятувати не вдалося. Звідки наша Таня знає про тих дівчаток? А ще каже, коли виросте, стане вчителькою. Бо все життя вчила дітей".
Біоенергетик кладе на стіл фото Таміли з донькою Тетяною. Худорлява блондинка тримає на руках дівчинку у жовтому дощовику і гумових чоботах.
— Діти до 6 років пам'ятають, ким були у попередньому житті. Іноді їхні історії шокують. Але не спішіть із цим звертатися до психолога. Зазвичай, коли дитина починає ходити до школи, про все це забуває. Пам'ятаю хлопчину, який розповідав батькові, що пам'ятає його маленьким. Він знав такі факти з життя тата, які той не розповідав навіть дружині. Більшість стосуються його дитинства і юності. Дитина казала: "Я був твоїм татом". Немає підстав не вірити хлопчикові, бо дідусь помер за півтора року до його народження. Цього вистачає для переселення душі з одного тіла в інше. Внук мав таку ж родимку на стегні і подвійну біля правого ока. Вас не повинні лякати розповіді Тетяни. До того ж вони не випадкові. Доньчина подруга Ольга до кінця року стане мамою. Вагітність перебігатиме важко, але дитина народиться здоровою.
"З чоловіком спимо у різних ліжках, — пише 54-річна Любов з Вінницької області. — Близькості давно не було. Перестала відчувати себе жінкою. Для всіх перетворилася у наймичку: приготуй, заший, подай, прибери. Син і донька роз'їхалися. Вчаться у Києві. Хочеться змін. Колишня однокласниця кличе на заробітки до Німеччини. Мову знаю добре. Та покинути дім боюся. А раптом чоловік знайде мені заміну?"
Біоенергетик сканує долонею фото Любові. Вона у зеленому кашеміровому пальто і коричневому береті. Фотографується біля куща калини на власному подвір'ї.
— Ваші хвилювання недаремні. Якщо поїдете, ще більше віддалитеся від того, кого раніше вважали коханим. Задумайтеся, що охолодило ваші почуття. Чи не подруга, яка часто навідувалася в гості і наговорювала вам на чоловіка. У кутку спальні та під матрацом можете знайти неприємні сюрпризи, які залишилися після її візитів. Заздрила вашому сімейному щастю, бо сама одинока.
"Діти звикли жити в кредит. На одній карточці мінус 12 тисяч гривень, на іншій — 24, — розповідає у листі 56-річна Мирослава Григорівна з Полтавської області. — Донька працює перукарем, зять — інструктором у спортзалі. Свого житла не мають. За оренду платять по 8 тисяч щомісяця. Сусідчині діти теж живуть у Києві, обоє вже назбирали на квартиру. А мої нічого не можуть скласти. Багато витрачають на одяг і їжу. Ми з чоловіком зібрали їм шість тисяч доларів. Віддавати боїмося, щоб не розтринькали. Просимо знайти невеличку однокімнатку. Може, як куплять у кредит, за кілька років виплатять".
— На перший внесок зібраної вами суми вистачить. Але з кредитом переплатять за житло вдвічі. Банк виставить зависокі відсотки. Надовго у столиці діти не затримаються. Зять уже розглядає можливість виїзду за кордон. Шукатимуть роботи у Німеччині. Потім оселяться на кілька років в одній зі Скандинавських країн.
"Донька має дівчинку від першого шлюбу, — пише 62-річна Ольга Костянтинівна з Гайсинського району Вінницької області. — Чотири роки тому вийшла заміж удруге. Чоловік був півтора року в АТО. Повернувся, знайшов хорошу роботу у Києві. Дуже хоче від неї дітей. Таня перенесла три операції. Лікарі сумніваються, що зможе завагітніти. Юра пропонує всиновити дитину. Таня вагається, чи полюбить чуже дитя, як своє".
— Не підганяйте доньку з таким рішенням. Доки збиратимуть документи на усиновлення, сама загориться бажанням взяти немовля з дитбудинку. Візьмуть хлопчика до року. Цей крок зміцнить сім'ю і принесе багато щастя у їхній дім.
3 
35413
Коментарі