Наталія Мехед, 25 років, родом із села Козилівка Корюківського району Чернігівської обл., живе в Німеччині 2 роки:
— Важко дістати справжні овочі та фрукти. Огірки, помідори, полуниця — ніби пластмасові. Цьогоріч знайшла за містом фермерське господарство. Можна самому збирати овочі й фрукти, а потім платити за них. Це — дешевше, ніж купувати в магазинах органічних продуктів.
Ще з України везу книжки.
Христина Грищук, 27 років, із міста Нововолинськ Волинської обл., в Іспанії живе 4 роки:
— Бракує інтелігентних розмов серед однолiткiв. В Іспанії, якщо жінці менш як 30 років, чоловіки дивуються розмовам на політичні, економічні, міжнародні теми. А ще ніде немає смачніших, ніж на Волині, картоплі, огірків і петрушки.
Оксана Кохан, 33 роки. Виїхала з Івано-Франківська 10 років тому в Нідерланди:
— Через різницю в датах святкування Різдва втрачається дух свята, бо 99 відсотків твого оточення відзначає його на два тижні раніше.
Досі не звикла до теплих зим без снігу.
Анна Головченко, 35 років. 9 років живе в Австралії:
— Сумую за дитинством. Як ми ловили бичків на морі, зустрічали зорю. Хвилює, що син не бачить Андріївської церкви на Подолі. Він досі не знає, що таке справжній базар. Не до кінця розуміє, чому працювати на свято — гріх. Не дізнається, як можна об'їдатися черешнями з дерева. Тут не вистачає питань: "А ваша Аня сьогодні гуляти піде?" та повчань мами не запливати далеко, "бо як втопишся, то додому не вертайся". Нема запаху скошеної трави. І я не знаю, як пояснити синові, чому наша домівка стала схожа на музей із рушниками, іконами, глечиками.
Галина Гевко, 52 роки. Родом із міста Золочів на Львівщині, в Італії живе 15 років:
— Не вистачає хорошого італійсько-українського словника. Паперового, щоб можна було з олівчиком вчитися. І ще — сміливості кинути все й повернутися в Україну.
2 
1
Коментарі