Від столиці Грузії до головного міста Південної Осетії Цхінвалі — 90 км. До межі з регіоном журналістів супроводжують солдати й поліцейські. Їх, як і військові об'єкти, заборонено фотографувати.
Абхазія й Південна Осетія — сепаратистські регіони Грузії. Під час розпаду СРСР проголосили незалежність від Тбілісі. У відповідь Грузія ввела війська. Війну з Південною Осетією 1991–1992 років та з Абхазією 1992–1993 років програла.
2008-го з Південної Осетії на Грузію напала Росія. Із 8 по 12 серпня загинули понад 300 цивільних і 170 військових. П'ятиденна російсько-грузинська війна завершилася так званим мирним планом тодішнього глави ЄС і президента Франції Ніколя Саркозі. Росія його умов так і не виконала.
Незалежність Південної Осетії визнали Росія, Венесуела, Нікарагуа й Науру — крихітна острівна держава в Тихому океані.
Межа Грузії з Південною Осетією — за кілька кілометрів від магістралі, що з'єднує Тбілісі із Західною Грузією. Траса нова, сучасна. Як і решта доріг, збудована за президентства Міхеіла Саакашвілі. Шляхи без вибоїн навіть між селами. Місцеві їздять швидко, правил дорожнього руху не дотримуються.
По селах вантажівки ГАЗ збирають яблука. За 6-кілограмовий ящик опалих фруктів платять місцевим по 2 ларі (22 грн. — ГПУ). Кілограм хороших на ринку коштує до 6 ларі (66 грн. — ГПУ). Середня пенсія тут 170 ларі (1900 грн. — ГПУ), зарплата — 600 (6600 грн. — ГПУ).
У селах і малих містечках роботи бракує. Грузини, які не займаються фермерством, виїжджають у міста. У Тбілісі мешкають до 1,5 млн осіб. Загалом у країні 3,7 млн людей.
Між селами прокладена мережа каналів, будівельники бурять нові свердловини для води. Ріки в центральній Грузії пересихають, частина великих водозаборів лишилися на окупованій території Південної Осетії. У селах є магазини, поліцейські дільниці, сучасні поля для міні-футболу та школи. Їх звели, аби люди не залишали ці місця.
Місто Горі було під російською окупацією із 12 по 22 серпня 2008-го.
— Тоді воно практично вимерло. Із понад 50 тисяч людей залишилося менше 5 тисяч. Було чути де-не-де людські кроки, — каже місцевий журналіст Гога Апціаурі, 41 рік.
Свою родину теж вивіз із Горі. Сам повернувся. Розповідає, як росіяни скидали на адмінбудівлі й житлові багатоповерхівки заборонені касетні бомби, як солдати 58-ї армії вбивали грузинів, шукаючи військових, які вже відступили.
На межі Грузії й Південної Осетії росіяни встановили паркан із колючого дроту й спостережні вежі. Лінію розмежування називають "кордоном республіки". Він тягнеться на 350 км. Огороджена десята частина.
— Окупація росіян продовжується, — каже Гога Апціаурі. — Вони щораз просувають цю лінію у глиб Грузії. Керуються картами 1922 року.
Лінію розмежування охороняють близько тисячі російських прикордонників. Щотижня затримують нелегалів. За місяць — до 20 осіб. Переважно селян, які випасають корів і овець, збирають гриби та ягоди. Також осетинів, які йдуть за покупками до Грузії, де ціни нижчі. Затриманих на кілька діб садять у підвал у Цхінвалі.
За звільнення родичі мають заплатити штраф 2 тис. російських рублів (800 грн. — ГПУ). За друге затримання — 6 тис. рублів. Після третього дають півроку тюрми. Нелегали намагаються втекти. Прикордонники їх ловлять, б'ють, можуть застрелити.
Грузія кордону не визнає, тому нікого не затримує. Поліція в конфлікти не втручається, намагається не провокувати російську агресію.
— Житель грузинського села Цетелубані посіяв зерно на своєму полі, — розповідає Гога. — Озброєні росіяни пригнали комбайн, зібрали врожай. Якщо реагувати на це — назвуть провокацією, почнеться стрілянина. Війни в Україні можна було уникнути, якби 2008-го Захід став на захист Грузії, запровадив проти Росії санкції. Зараз Цхінвалі — велика військова база росіян. Їх там 10 тисяч із 50 тисяч населення Південної Осетії. Вони щомиті можуть просунутися в глиб Грузії.
За теперішнім "кордоном" було дев'ять грузинських сіл, там жили 15 тисяч людей. Розташовані були вперемішку з осетинськими селами. Росіяни спалили їх, будинки розібрали, щоб люди туди не повернулися. Більшість біженців звідти живуть у спецмістечках навколо Тбілісі. Їх збудували протягом чотирьох місяців після війни. Осетинські села залишилися.
— Зараз там ледве зводять кінці з кінцями. Порівняно з ними, у нас бурлить життя — люди працюють, сади родять, — каже житель грузинського села Дітсі Георгій, 52 роки. — Там життя зупинилося. Осетини розлінилися. Південну Осетію на 90 відсотків фінансують із російського бюджету. Але гроші розкрадає так звана їхня еліта, на місця не доходить. Вони це знають. Ми спілкуємося через інтернет, скайп. Там же лишилися родичі, друзі.
Село Двані. "Кордон" проліг через дім місцевого Мераба Мекрабішвілі. Йому 54 роки, виглядає старшим. Сім'ю вивіз шість років тому. Діти навчаються у столиці. Дружина живе в спецпоселенні поблизу Тбілісі. Сам повернувся і за кількадесят метрів від попереднього будує новий дім. Багато грузинів допомагають, бо історія чоловіка набула розголосу.
Мераб пригощає домашнім вином. Цьогоріч у його саду гарно вродили яблука, груші й виноград. У гаражі лежить купа картоплі.
— Люблю працювати на землі, де жили батьки й діди, — каже чоловік. — Якщо всі боятимемося, тут нікого не залишиться. Хтось мусить показати, що це — грузинська земля. Я нікуди не піду. Якщо росіяни знову посунуть кордон, зведу нову хату.
На дорогу дає вина й чачі — самогону з винограду. Наступного року запрошує на шашлик із вином у добудованій хаті.
З околиць Двані видніються червоні дахи Цхінвалі. До осетинської столиці — 10 км.
52-річний Зураб спілкується неохоче. Він був головою села. Розповідає, що більшість людей утекли, залишилися пенсіонери. За президентства Саакашвілі в село провели воду, світло й газ. Зураб сподівається, що Саакашвілі повернеться до Грузії.
До парламенту пройшли три партії
До екс-президента Міхеіла Саакашвілі ставлення у грузинів двояке. У провінції його називають тим, хто покращив життя. Інтелігенція столиці визнає успіхи його реформ, однак кляне за авторитаризм, репресії і масові арешти.
Останні чотири роки при владі партія "Грузинська мрія", за якою стоїть олігарх Бідзіна Іванішвілі. Його статки — $7 млрд, половина ВВП Грузії.
— "Мрія" поставила країну на паузу, — каже тбіліський політолог Гела Васадзе. — Не впроваджують нових реформ, але й не скасовують тих, що провів Саакашвілі. Лідерів партії Саакашвілі "Єдиний національний рух" посадили або змусили втекти. "Мрія" обіцяла високі соціальні стандарти, проте нічого не виконала.
8 жовтня у Грузії відбулися вибори до парламенту. Пройшли три партії. "Грузинська мрія" Іванішвілі набрала 48,7% голосів, "Єдиний національний рух" Саакашвілі — 27,1%, "Альянс патріотів Грузії" — 5%.
3 
1
Коментарі