— Як сільська жінка, ніколи не переймалася доглядом за обличчям, іміджем. А торік у листопаді мені запропонували взяти участь у конкурсі "Від селянки до панянки". Його чотири роки проводить фірма "Урожай", яка орендує в селян паї. Над перевтіленням жінок працюють перукарі, візажисти й стилісти. Мене це підкупило, — каже 43-річна Наталія Гибало, голова села Петрики Городищенського району на Черкащині.
Вона перемогла в конкурсі "Від селянки до панянки". Отримала путівку до Лапландії.
— Ідея проекту належить директорові "Урожаю" Олегу Васецькому. Попередні переможниці відпочивали у Франції, Голландії, на Кіпрі. Раніше участь брали лише працівники фірми. Цього разу відібрали 20 лідерів сільських громад області, де "Урожай" орендує землю.
Нас привезли в Черкаси, в один із найкращих салонів краси "Лілу". Дівчата спитали, чи згодна я на радикальні зміни. Кажу — робіть зі мною, що хочете. Мала волосся по плечі. Зробили коротке каре, пофарбували в натуральний колір. Спереду по боках залишили довгі трохи висвітлені пасма. Косметологи зробили чистку обличчя з масками. Шкіра стала ніжною, розгладилися зморшки. Питаю: "Дівчата, а запишіть мені назву масок, куплю собі". Як сказали, що одна баночка коштує 600 гривень, а друга — 800. Для мене це задорого. Підтримуватиму красу народними методами, — говорить Наталія Петрівна.
— Приготували для мене червону сукню 52-го розміру. До конкурсу я чотири дні майже нічого не їла. Одягла ту сукню, а вона на мені висить. Виявилося, що схудла на два розміри. Швидко привезли меншу, теж червону. Взула я туфлі на 12-сантиметровій шпильці. Глянула в дзеркало — і не повірила своїм очам, — зізнається. — Журі обрало мене переможницею.
Із 27 грудня по 5 січня Наталія відпочивала в Лапландії.
— Більше хотіла поїхати на море. Бо сніг і мороз є вдома. Але тепер не шкодую. Побувала в Польщі, Латвії, Естонії, Литві і Фінляндії. У Лапландії відвідала село Санта Клауса. Він знає п'ять мов. Його ельфи готують печиво і навчають цього туристів. Мають власну шоколадну фабрику. Я привезла по великій шоколадці сільським дітям. Там зараз полярна ніч. День триває з десятої ранку до другої дня. Була на оленячій фермі й там, де розводять хаскі. Каталася на собачих упряжках, — розповідає Наталія Петрівна.
— Було цікаво дізнатися, як там живе народ. У латвійській Ризі біля парламенту побачила лише зо 20 машин середнього класу. Без проблем пропустили в приміщення. Депутати ходять без охоронців, їх не відрізнити від простих громадян. У Фінляндії держава забезпечує школярів до 7-го класу шкільним приладдям і харчуванням. Дітей іншої національності із садочка безкоштовно навчають тієї мови, традицій і культури. Щоб у 18 років могли визначитися, в якій країні жити. Школярі обов'язково мають знати шведську, фінську та англійську. Ідеально, якщо дитина знатиме п'ять мов. На набережній Гельсінкі мені показали дачу їхнього прем'єр-міністра — одноповерхова хата без огорожі й охорони.
До поїздки я думала, що Польща — прєдєл мєчтаній. Але Фінляндія вразила наповал. Недарма вона 2010-го була першою у списку найкращих країн світу. Цікавилася, як фіни вийшли на такий рівень життя. 100 років тому в країні обрали першого президента Каарло Юго Столберга. Він дбав про громадян, створив соціальні закони. А його наступники їх удосконалювали.
Після повернення додому захотіла написати відкритого листа президенту. Мовляв, шановний, ви в буремні 1990-ті зуміли створити таке потужне підприємство, що всі працівники задоволені зарплатою і соціально захищені. То чого ж так само в країні не хочете чи не можете навести лад?
3 
1
Коментарі