1 лютого зупинилося серце режисера Сергія ПРОСКУРНІ. Йому було 63 роки.
— Сергій був більше ніж просто режисер. Він — каталізатор мистецьких процесів. Згадую 1992 рік, важкий період. Здавалося, завтра все піде прахом і театри позакриваються. А Сергій саме тоді без допомоги держави зробив два потужних мистецьких фестивалі — "Вивих" і "Мистецьке березілля". Навіть у найскладніший час умів придумати й організувати найнесподіваніші речі. Брався за таке, що здавалося неможливим, а в нього виходило, — каже журналіст і театрознавець 67-річний Віталій Жежера. — Нехай Бог простить, але, можливо, це невипадкова смерть. Сергій Проскурня був талановитий авантюрист-романтик, а тепер настала епоха авантюристів-прагматиків, і його час закінчився. На жаль, це сталося рано.
Народився у Львові в родині інженерів. Закінчив Черкаське музичне училище ім. Семена Гулака-Артемовського по класу альта. Працював учителем у музичній школі.
— Хотів займатися театром, — розповідав Проскурня. — За зароблені гроші їздив до Москви, ходив на репетиції. Знайомився з такими режисерами й артистами, що й сам здивований. За кулісами цілувався з Маєю Плісецькою й Аллою Пугачовою.
Під час служби в армії був керівником художньої самодіяльності.
— Армія чоловікам запам'ятовується, бо це перше випробування, що падає на голову. Я служив у стройбаті в Харкові. Туди потрапляли всі, хто не міг піти на стройову службу чи бути в Афганістані. Це хлопці з різними фізичними вадами — в мене, наприклад, зір. І з поганим минулим — 40 відсотків мали судимості. Мене рятував альт. Після опівночі, коли чеченці курили траву й ганяли салабонів, я витягав альт і грав гарну музику.
Після демобілізації вступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого. Організовував і продюсував концерти, вистави, фестивалі, зокрема й першу "Червону руту". Був художнім керівником Одеського театру опери та балету й Черкаського драматичного театру ім. Тараса Шевченка.
— У мене не буває поганого настрою, — говорив Сергій Владиславович. — Одна з найважливіших рис режисера — вміти приховати реальний стан. Якщо вимагаєш від людей залишити проблеми за дверима театру, повинен уміти робити це сам.
У 2013–2014 роках Сергій Проскурня утілив кінопроєкт "Наш Шевченко". З 2015-го ставив святкові концерти до Дня Незалежності України. В нього залишилися дружина піаністка 62-річна Діна Георгіївна й донька Анна, 35 років. Вона — музичний критик.
1 
1
Коментарі