пʼятниця, 08 лютого 2019 05:41

"Частіше готую собаці, ніж собі"

Автор: ФОТО НАДАНЕ Наталією Зоріною
  Наталія Зоріна з міста Олешки Херсонської області працює спортивним інструктором 34 роки. Важить 48 кілограмів. Щоранку натще­серце випиває склянку води, вечеряє за три-чотири години до сну
Наталія Зоріна з міста Олешки Херсонської області працює спортивним інструктором 34 роки. Важить 48 кілограмів. Щоранку натще­серце випиває склянку води, вечеряє за три-чотири години до сну

— Тато був проти моїх захоп­лень. Він чекав на Сашку, а народилася Наташка. Хотів, щоб займалася спортом, а я пішла на танці, — каже інструктор з фітнесу 63-річна Наталія ЗОРІНА з міста Олешки Херсонської обл. Cтала рекордсменкою Національного реєстру рекордів як фітнес-інструктор найповажнішого в Україні віку.

Рекорд реєстрували у торговельному центрі "Адмірал" у Херсоні.

— Подала документи і стала чекати: розуміла, що нервуватиму. Як виглядаю? А що скажу? — розповідає Наталія Зоріна. — Це була ідея моєї приятельки. Вона все організувала і зібрала кошти на реєстраційний внесок. Подарувала їй коньяк. "Наполеону" більш як 10 років — залишився від тата. За строгість підопічні називали його Піночетом. Коли поверталися із закордонних рейсів, завжди привозили у подарунок дорогу пляшку.

Батько Наталії працював капітаном теплохода, мати була вчителькою.

— На знаменитому вітрильнику "Товариш" (до Другої світової війни найбільше вітрильне навчальне судно Радянського Союзу. — ГПУ) тато був старшим помічником капітана. Мені й року не виповнилося, а вже танцювала на палубі з боцманом. Якось під Каховкою застряв теплохід з іноземними туристами. Штовхали його, штовхали — безрезультатно. Батько приїхав і за хвилину зняв з мілини. Міг грубо щось сказати, вилаятися, вийти не при парадній формі — в гадах (кирзові чоботи. — ГПУ) на голу ногу і в куфайці. Але справу свою знав.

Зоріна закінчила відділення хореографії Херсонського культпросвітучилища і Київський інститут культури за спеціальністю "організатор-­методист клубної роботи". 8 років працювала у Херсонській філармонії — танцювала у вокально-хореографічному ансамблі "Веснянка". Інструктором стала 34 роки тому. Спочатку — з фізкультури та спорту, потім — ритмічної гімнастики, зараз — із фітнес-програм.

— Постійно придумую нові вправи, — розповідає. — Одна запам'яталася особливо. Був у мене лабрадор Мальчик. Любив купатися. Коли виходив із води, падав у пісок і крутився в ньому, аж доки не занурювався повністю. Назвала цю вправу "собачі танці". Лягаємо на спину, ноги зігнуті в колінах, руки — в сторони, тіло повністю розслаблене. І повторюємо рухи мого Мальчика. Це ніби своєрідний масаж.

Наталія Зоріна важить 48 кг. Дотримується здорового способу життя. Щоранку натщесерце випиває склянку води.

— На сніданок — ­домашній сир, булочка, кава без цурку. На обід — овочі, борщ. Вечеряю за 3–4 години до сну. Жах як не люблю стояти біля плити. Частіше готую собаці, ніж собі. Полюбляю молочні продукти. Два тижні тому запікала гарбуз з курячою печінкою. Їла днів п'ять. Раніше важила 52 кілограми. Схудла після пережитого влітку, коли наклав на себе руки син сусідки. Готувала вечерю — чую крик. Вийшла до хвіртки. Почала кричати сама: "Ромка, Ромка, що сталося?". Вибігає його мама в нічній сорочці. "Де Ромка?" — "Там". Молодий хлопець під 2 метри посинілий лежить у кімнаті. До ранку не могла заснути. Тоді почала втрачати вагу.

"Квіти вивозили машиною"

Після реєстрації рекорду Наталії Зоріній подарували ялинковий кошик.

— Квіти востаннє отримувала років 20 тому, — каже вона. — Коли працювала в облраді фізкультурно-спортивного товариства "Динамо", на день народження вручили стільки, що довелося вивозити машиною. Тоді сказала: "Більше ніяких букетів".

Жінка незаміжня. Мешкає у приватному будинку. Тримає кота і собаку.

— Люблю ходити пішки, — говорить. — Права в тумбочці лежать, і машина була, тато купив, а з водінням не склалося. З теорією чудово: хлопчаки в ДОСААФ постійно просили: підкажи! А з практикою — навпаки. Коли їхали по прямій, питала: "Повертатимемо?" А інструктор: "То ви ще й повертати вмієте?" Проїхала раз — страшнувато. Попросила родича покататися зі мною. Після того, як не вписалася в поворот і різко загальмувала, той відмовився мене супроводжувати. Авто довелося продати.

Зараз ви читаєте новину «"Частіше готую собаці, ніж собі"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути