"Живу в цивільному шлюбі зі Святославом шість років, — пише 36-річна Галина з Івано-Франківська. — Маю двох дітей від першого чоловіка. Теперішній — теж розведений. Йому 43 роки. Має дочку, яка живе з його колишньою дружиною. Законного шлюбу він зі мною не хоче, як і спільної дитини. Часто спілкується з донькою по мобільному. Розпитує в неї, як поживає її мати. Після цього стає сам не свій. У нього болить голова, підвищується тиск. Чи мають наші стосунки майбутнє? Чи він повернеться до колишньої? Збирається їхати за кордон на роботу, бо бізнес пішов на спад. Відпустити чи їхати разом із ним?"
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Запалює свічку, сканує долонею фото Галини і Святослава. Русявий чоловік обіймає карооку блондинку в синій сукні.
— Ваші хвилювання безпідставні. До дружини не має почуттів. Настрій змінюється, бо тужить за донькою. На ваші стосунки вплине поява спільної дитини. Не відпускайте Святослава самого. Їдьте на роботу разом. Дітей кілька місяців доглядатиме мати. Заробленого вистачить, аби кілька років не шукати роботу вдома.
"Мого сина приворожила інша жінка, — розповідає у листі 72-річна Ольга Станіславівна із Рівненської області. — З дружиною вони шість років жили у щасливому шлюбі. Юля народила йому три сини і доньку. Торік поїхала в Польщу на заробітки. Віталік мав їхати слідом за нею. Я обіцяла, що пригляну за дітьми. Але останнім часом ходив сам не свій. Якби не розпитувала, то й не знала б, що він задумав. Покинув четверо дітей і пішов жити до коханки. Про зраду чоловіка Юля дізналася на заробітках. Чи є в них шанс зійтися? Відчуваю за собою провину. Треба було їхати замість невістки заробляти гроші".
— Дарма звинувачуєте себе, що син покинув дружину. Причина не в тому, що вона поїхала на заробітки. З іншою жінкою зв'язався ще два роки тому. Тримав у таємниці, поки вона не пішла від свого чоловіка. Але ці стосунки скоро відживуть себе. Віталій проситиметься у сім'ю. Невістка зрадника не пробачить. Незабаром зустріне іншого. Довго не зізнаватиметься, що має дітей. Але це не завадить їм створити міцну сім'ю. Син подасться на роботу за кордон, та аліменти сплачуватиме вчасно.
"Два роки тому купили землю в селі, — пише вінничанка Оксана, 39 років. — На місці старого сарая побудували двоповерхову хату. Але переїхати туди досі не можемо. Ремонт завершити не вдається. Грошей постійно бракує. Недавно подруга затягнула мене до гадалки. Та каже, що в хаті ми жити не будемо. Краще її виставити на продаж. Скільки грошей не пропонувала, вона відмовилася пояснити, у чому причина".
Виймає з конверта фото будинку з червоної цегли. На порозі сидять два породисті коти.
— Марно хочете докопатися до правди будь-якою ціною. Інформація, яку почуєте, навряд чи вас заспокоїть. У хаті погана енергетика. Якщо переселитеся, житимете не довше року. А може, втечете через тиждень. На цій землі була пролита кров і загублено кілька душ. Спокою годі чекати. Зверніться до священика. Він порадить, як освятити місце. Підніміть сільські архіви. Дізнаєтеся багато цікавого про ділянку, яку купили.
"З чоловіком живемо у шлюбі 33 роки, — пише 51-річна Софія Миколаївна з Кіровоградської області. — Маємо дві доньки, зятя і внучок-двійнят. Сім'я у нас чудова. Проблема в іншому. Я роками їжджу по лікарях. Вони не можуть визначитися з діагнозом. Мучать головні болі. Здоров'я погіршилося після того, як знайшла у шафі чорну хустку. Я її спалила. Почала думати про свій кінець, а ще так хочеться пожити. Чоловік не може знайти спільної мови з матір'ю і сестрою. Старшій доньці 31 рік, живе і працює в столиці. Але заміж не вийшла. Дуже хочеться, щоб зустріла своє щастя. Молодшій — 27. Має двох доньок і хворобу в придачу. Одна екстрасентка пропонувала її вилікувати за вісім тисяч гривень, але я не повірила. Тоді сказала, що донька доживе до 30 років. Я після цього стала неспокійна. Боюся її втратити".
— Правильно зробили, що не дали грошей за "зцілення" доньки. Щоб здолати її недугу, достатньо звернутися до хорошого ендокринолога. Ви обидві сильні жінки. Не спішіть себе хоронити. Проживете довге і щасливе життя. Частіше ходіть до церкви. Розраду знайдете у молитві.
"Донька полюбила одруженого чоловіка, — розповідає у листі 46-річна Іванна Тимофіївна із Волинської області. — Їй 22 роки, а йому — 58. Кажу: "Доню, ти йому годишся у внучки. Нащо тобі такий чоловік?" Вона і слухати не хоче. В обласному центрі купив для неї квартиру. Платить за її навчання в університеті. Може, інша мати раділа б. А я не можу спати спокійно. У нього є дружина, діти і внуки. Якщо хтось із них довідається про зв'язок чоловіка з моєю донькою, проклянуть".
Вкладає у конверт фото рудоволосої дівчини із заплетеною косою. На шиї — намисто. На руці — годинник із позолотою.
— Кожна мати бажає для своєї дитини найкращого. Але ваші прохання не спинять дівчину. Зустрічається з одруженим чоловіком не заради вигоди. Закохалася. Робить усе для того, щоб завагітніти від нього. Та щастя їй ця затія не принесе. Сім'ю заради нового нащадка той не покине. Хоча гроші продовжуватиме давати. Допоможе посісти хорошу посаду. На це варто погоджуватися. На новій роботі зустріне свого майбутнього чоловіка.
7 
35413
Коментарі