— Віталік привіз мене сюди, коли тут було сміттєзвалище і квакали жаби. Каже: "Свєто, нам купити б цю ділянку". Я жахнулася. Та він мене вмовив. Вивезли сміття, завезли пісок, зробили фундамент і побудували дім. Живемо тут 10 років, — розповідає співачка 54-річна Світлана Білоножко на подвір'ї свого будинку на острові Водників за 15 км від Києва.
Запрошує до альтанки. На столі в ящику під електричною лампою клюють подрібнене яйце тижневі перепели.
З дому виходить чоловік 57-річний Віталій Васильович. Подружжя разом 35 років.
— Як тільки побралися, жили в однокімнатній квартирі на вулиці Малишка, — згадує співачка. — Називали її "дурдом". Кімнатка мала 9 квадратних метрів. Коли отримали 3-кімнатну квартиру майже під 100 метрів, було незвично. Раніше всі в одному клубочку були, а тут по окремих кімнатах порозходилися.
Подружжя має двох синів — 25-річного Євгена та Георгія, 35 років.
— Діти живуть окремо. Ще як до школи ходили, ми їм по квартирі купили. Георгій жонатий, має доньку і сина. Назвали онуків у нашу честь. Віталіку 9 років, а Світланці — 3. Вони не називають нас бабуся і дідусь. Кличуть тільки по імені.
Молодший син шукає собі дружину. Батько каже йому: "Поїдь у село. Там дівчата роботящі і люблячі".
Біля будинку у відгородженій від Дніпра водоймі плавають дикі качки та три лебеді.
— Раніше мали чотирьох лебедів. Одного назвали Гриша на честь Свєтиного батька. Він дуже свободолюбний був. Багато літав, та його охоронці острова застрелили. Поїхав до них, кажу: "Хлопці, я кожного дня тут буваю. Хіба не могли сказати: "Білоножко, дай нам 100 чи 200 гривень, а то зарплати не дають". Але для чого було птаху вбивати? І як вони не подавилися, коли його їли?
За будинком кукурікає півень. Світлана Григорівна говорить, що там вони тримають курей, голубів, фазанів та павичів.
— Друзі запитують: "А ви курей своїх їсте?" Відказую: "Як їх можна їсти, коли вони разом з тобою живуть". Щоранку прибираю у них, годую. Павичі у період залицянь кричать на все подвір'я. Сусіди думають, що в нас живуть мавпи.
На подвір'ї плететься дикий виноград.
— Того року на невеличкій ділянці посадили огірки та помідори. Тоді майже всі знайомі дзвонили, скаржилися, що нічого не вродило. А я зібрала гарний урожай. Цього року теж потикала, але воно тільки зійшло.
Запрошують до будинку. На стінах висять картини. Біля вікна стоїть диван, посередині — камін.
— Камін має велику потужність, може обігріти увесь дім, — пояснює Віталій Білоножко. — Та я холоду не боюся. Навіть взимку сплю з прочиненими вікнами. Це Свєта любить, щоб тепло було. Приходить до мене: "Як ти можеш тут спати?". Кажу: "Під ковдру лізь, там теж пекло, як у тебе в кімнаті".
На підвіконні гріється на сонці кішка Білочка.
— Кілька років тому мали концерт у Хмельницькому, — розповідає Світлана Григорівна. — Виходимо з ресторану, бачу, до ноги Віталія тулиться біленьке кошеня. Відігнала, а воно знову липне. Друзі сказали, що то добра прикмета і кошеня треба забрати з собою. Разом з ним о четвертій ранку заїхали у "Метро", купили все необхідне — пісок, горщик, їжу.
— Білочка завжди зі мною спить, — додає чоловік. — А я жіночу стать від себе ніколи не проганяю. Маємо ще дві німецькі вівчарки — Чара і Бакс. Останній — справжній боєць. Задовольняє інстинкти усіх самок на острові.
2 
1
Коментарі
2