Багатодітна родина залишилася без нащадків
"Син і невістка живуть у своє задоволення, — пише вінничанка Ольга Тимофіївна, 54 роки. — Мають роботу, але гроші на квартиру зібрати не можуть. Три-чотири рази на рік їздять по світу. Були у 32 країнах. Про дітей питати боюся, бо ображаються. Живуть для себе, невістка народжувати не хоче й не планує. Може, проблема в тому, що вона з багатодітної родини? Росла з чотирма сестрами і двома братами. У мене Юра один. Народила б ще двох, якби здоров'я дозволяло. Мріяла, що матиму багато дітей та онуків. Обіцяла сину, що глядітиму немовля, аби тільки народили. Може, невістка захворіла чи мати дітей не може?"
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею фото подружжя. На знімку білявка з косою гривкою обіймає брюнета з голим торсом.
— Подружжя дотримується принципів свідомої бездітності. Невістка не безплідна і проблем зі здоров'ям не має. Не хочуть народжувати дітей. Обоє є затятими кар'єристами. Не готові відмовлятися від своїх інтересів і подорожей через поповнення в родині. Але ближче до 40 років син таки захоче стати батьком і погодиться піти в декретну відпустку замість дружини.
"Матері не стало, коли мені було 12 років, — розповідає в листі 30-річна Валентина з Івано-Франківська. — Тато привів іншу жінку. Мачуха мала дві доньки. На нас із братом ніхто уваги не звертав. Росли самі по собі. Батько їздив у Польщу, щоб прогодувати велику сім'ю. За його гроші вивчилися діти мачухи. Ми з братом вступили на бюджет, але змушені були обирати професії з низьким прохідним балом. У результаті ні я, ні він за спеціальністю не працюємо. До декрету торгувала на ринку. Тепер хочу знайти нормальну роботу, але для цього треба пройти хороші курси. Чоловік каже, щоб сиділа вдома. Люблю дітей, але хочу чогось у житті добитися сама. Живемо на орендованій квартирі. Хату, яка залишилася нам від батька, мачуха продала".
Вкладає в конверт фото дворічної давності. На ньому кучерява жінка у джинсовій сорочці тримає немовля в підгузку.
— Ображаєтеся на мачуху, бо відібрала всю батьківську увагу та любов. Через неї почувалися сиротами при живому батькові. Пробачте тата. Одружився вдруге, бо боявся, що сам не дасть раду з дітьми й господарством. Хочете щось змінити в житті, оберіть професію, про яку мріяли ще зі школи. Ніколи не пізно почати вчитися. За кілька років підете у другий декрет, але надовго в ньому не затримаєтеся. Виховання дитини доручите няні. Зможете собі це дозволити, бо зарплата перевершить очікування.
"Донька гарно вчилася у школі, але тест завалила, — розповідає в листі 48-річна Леся з Київської області. — Набрала мало балів. Сердиться на нас із батьком, що не відправили її до репетитора. Думали, що сама з усім впорається, бо вчилася на золоту медаль. Мріє вступити в медичний університет, але з низькими балами проходить тільки на контракт. Я працюю продавцем, чоловік — шофер. За навчання треба платити 40 тисяч гривень на рік. Донька хоче стати лікарем. Якби вступала на стоматолога, я взяла б кредит. Але вона хоче бути педіатром".
Біоенергетик запалює свічку. Обводить навколо фото дівчини з брекетами. Свічка розгорається, полум'я підіймається високо вгору.
— Дайте можливість доньці самостійно обирати професію. Вона стане професіоналом, обійматиме високі посади й отримає народне визнання. Гроші на навчання знайдете. Допоможуть родичі чоловіка. Обом на деякий час доведеться поєднувати дві роботи.
"Цього року батькові виповнюється 80, а його досі підозрюють у злочині 35-річної давності, — пише житомирянка Галина, 43 роки. — Ми ніколи з ним не були близькі. Я найменша дитина в сім'ї. Коли росла, його постійно не було вдома, бо їздив на заробітки. Саме з ним у нашій родині пов'язана одна таємниця. Пам'ятаю, як до нас приїздила міліція і тата допитували. Але ту справу швидко закрили. Коли я подорослішала, то в тітки розпитала про все детально. Виявилося, що йшлося про зґвалтування молодої жінки. Батько того дня саме повернувся з Москви й пішов на зустріч із другом. Хочу дізнатися, хто винен. Постраждала з нашого району виїхала. Татовий друг спився, помер від цирозу печінки. Батько на цю тему говорити не хоче. Каже, що до цього не причетний. Мама після того випадку перестала з ним жити. Забрала нас до баби. Була у ворожки. Вона каже, що нашу родину хтось прокляв, бо ні я, ні троє старших братів так і не мають власної сім'ї. Льоня жив два роки у шлюбі, я — дев'ять місяців. Двоє інших навіть жонаті не були. Ні в кого немає дітей. Наш рід лишився без нащадків".
Біоенергетик кладе долоню на фото жінки в темно-синьому піджаку. На кишені пришпилена квітка маку.
— Ні батько, ні його друг до злочину не причетні, але ім'я винуватця знають. Надто впливовим чоловіком він був на той час, тому справу закрили, а постраждала виїхала спочатку в іншу область, потім за межі України. Минуло багато років, але вам не дає спокою, бо закарбувалося в дитячих спогадах. Мати покинула батька через постійні зради. Найстарший брат продовжив рід. Має позашлюбну доньку, але нікому про це не зізнається. Ви шукаєте відраду в роботі. Не відмовляйтеся від додаткових годин репетиторства. Поруч з учнями почуваєтеся потрібною та корисною.
"Закохалася в колишнього однокласника, — пише ковельчанка Анастасія, 30 років. — Ми обоє розлучені. Після зустрічі випускників почали переписуватися. Потім наші стосунки вийшли на новий рівень. Доки ніхто не знав, що ми пара, все було добре. Але як він познайомив мене з батьками, почалися сварки. Вадим не задоволений тим, що я пізно повертаюся з роботи. Підозрює у службовому романі. Хоче познайомити зі своєю донькою, але його колишня дружина проти. Мені не подобається вся ця "санта барбара". Бажаю спокійного життя і кохання, яке зародилося перед війною і допомогло нам обом не з'їхати з глузду".
Вкладає в конверт фото з обранцем. Брюнетка з перманентним макіяжем брів тулиться до чоловіка у футболці кольору хакі.
— Цей чоловік сердиться, бо відмовилися переїжджати до нього. Йому не подобається, що живете в кредит. Надто відповідально ставиться до витрат і не любить марнотратства. Якщо хочете бути поруч із Вадимом, доведеться позакривати кредитки. До роботи ревнувати перестане, щойно познайомите з колегами. Жіночий колектив назавжди розвіє сумніви. А от на цивільний шлюб погоджуватися не раджу. До кінця року запропонує узаконити стосунки. Тоді можна з'їжджатися і планувати сімейне життя.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
3 
1
Коментарі