Індійського бізнесмена 45-річного Бану Сахні наприкінці 2015-го висували на звання волонтера року від організації "Євромайдан SOS". Організовував поставки ліків від найбільших фармакологічних компаній Індії, збирав і доправляв допомогу в зону АТО, підтримував переселенців. У Києві має магазини індійських сувенірів, постачає іграшки великим компаніям. Волонтером став під час Майдану.
— Дратувало, що, доки в захоплених будівлях лежать поранені, люди продовжують кричати гасла. Вийшли на посольства Німеччини й Ізраїлю і відправили на лікування за кордон перших тяжкопоранених. Не помітив, як стали допомагати переселенцям.
Прийшов на зустріч у кафе на Печерську, неподалік своєї квартири.
— На початку літа 2014-го прочитав, що в солдатів у Слов'янську бракує води. Був шокований: як країна може відправити їх воювати й не потурбуватися, що вони питимуть? Домовився про проїзд машини з водою туди. Потім познайомився з волонтеркою Юлею, яку називаю Ларою Крофт. Під мінометними обстрілами супроводжувала наші вантажівки й примудрялася ремонтувати їх дорогою. У розпал бойових дій щотижня відправляли на фронт 5–10 тонн допомоги. Збирали кошти на бронежилети, каски, тепловізори, їжу, одяг. Так сформувалася наша волонтерська група "Батальйон".
Торік сидів у цьому ж кафе з Юлею.
— Спитав, що найбільш потрібне на фронті. Каже: цигарки. Я був принципово проти куріння. Годину пояснювала, що на передовій це чи не єдиний спосіб розслабитися. Купив кілька ящиків сигарет.
До збору коштів залучав земляків, які живуть в Україні й Індії.
— Дзвонив знайомим і казав, які потрібні ліки. Не пам'ятаю жодної компанії, що відмовила б. Були партії з 30 тисяч якоїсь мазі, п'яти тисяч ампул антибіотиків. У волонтерському об'єднанні "Народний тил" минулої зими брав кількадесят упаковок целокса. А коли цього літа мені передали партію ліків з Індії — віддав їм 30 тисяч сиропів від кашлю. Активно допомагала й індійська діаспора в Україні, здебільшого фармацевти.
Зараз найсумніше говорити з друзями з Індії, з якими навчався у Харкові. Користуються російськомовним інтернетом, бо у вузах вивчали російську.
Бану Сахні приїхав в Україну 1987 року вчитися на інженера програмного забезпечення. Жодного дня не працював за фахом. Неодружений. Вільно спілкується російською, українську розуміє.
2 
1
Коментарі