
У Львові помер скульптор 73-річний Микола Посікіра. Мав ниркову недостатність. Хворів рік. У нього залишилися дружина Людмила й донька Наталя.
— Дядько Микола завжди знаходив вихід з будь-якої ситуації, — розповідає племінник Роман Посікіра, 46 років. — Зліпив із глини пам'ятник своєму другу Володимиру Івасюку після його смерті. Простояв у майстерні 10 років. Потім хтось розповів про це в КДБ. Та дядька попередили, що за годину в майстерні будуть гості. Він відпиляв зі скульптури голову, добре її сховав і зліпив іншу. Коли прийшли з перевіркою, спитали, чия це фігура. Дядько відповів: "Це просто якийсь артист за роялем". Його пам'ятник Володимиру Івасюку встановили на Личакові в часи перебудови.
Микола Посікіра став автором багатьох пам'ятників і меморіальних дощок у Львові: Андрею Шептицькому, Степану Бандері, Маркіяну Шашкевичу, Михайлу Грушевському. Створив чимало надгробків на Личаківському кладовищі.
— Мої батьки були далекі від скульптури, — розповідав Микола Михайлович. — Якось до батька прийшов товариш, грали у шахи. Я взяв пластилін і виліпив батькового друга. Дорослі не могли надивуватися — фігура справді була схожа на прототип. Батьків товариш заплатив за неї 25 карбованців — це були страшенні гроші. Після того мої кишені завжди були набиті пластиліном.
Мені ніколи не бракувало ідей. Часом їх навіть забагато. І не знаю, за що братися. Тому має бути внутрішня дисципліна, а це приходить із часом. Коли ти молодий, берешся за все й одразу. Лише потім усвідомлюєш, що почату справу треба довести до кінця. Бо до незавершеності можна звикнути.
Коментарі