Рік і чотири місяці 55-річна житомирянка Алла Остапчук носить передачі 53-річному Вікторові Кубцю. Десять років тому він убив прийомну матір та вітчима. За це чоловіка засудили до довічного ув"язнення.
— Із Віктором мене звів випадок, — розповідає Остапчук. — Це було 2 вересня 2006 року, наступного дня після мого дня народження. Я замовила на радіо "Шансон" пісню Михайла Круга "Мой Бог". Ведучий сказав, що мені прийшов лист від жителя Житомира. Зворотна адреса нерозбірлива, десь із вулиці Ватутіна. Я взяла пляшку шампанського і пішла по лист. Мені сказали, що він із тюрми (Житомирська в"язниця розташована в центрі міста, на вул. Ватутіна. — "ГПУ").
За кілька днів Алла понесла в"язневі передачу. Віктор Кубець — родом із міста Сніжного на Донеччині. Матір залишила його в пологовому будинку. За рік хлопчика усиновили. Коли Вікторові було 16 років, помер прийомний батько. Матір одружилася вдруге. Із Казимировичем, так звали вітчима, хлопець не мирив. Тікав із дому, 17-річним намагався викрасти автомобіль. За це на шість років сів за ґрати. Удруге отримав 15 — каже, за бійку з вітчимом. Відсидівши, убив того і прийомну матір.
— Мене завели в ті клітки й на замок закрили, — згадує Алла перший візит до тюрми. — Боялася побачити Віктора, аж трусило. Думала, він височенний. А виявився звичайним чоловіком.
Жінка починає плакати. Говорить, що теж зростала в дитбудинку:
— Мій батько Іван Оніщук покинув маму Параску на п"ятому місяці вагітності. У неї вже була одна донька Лєна, старша за мене на п"ять років. Мати жила в селі Центральне Ємільчинського району, під Житомиром. Лєну віддала тіткам, а мене лишила в Домі малютки. Забрала, коли мені виповнилося сім років. Вийшла заміж і не хотіла, аби чоловік дізнався, що вона кинула доньку.
Після школи Аллу взяли в колгоспну контору касиркою.
— У 35 років вийшла заміж, — згадує вона. — Якось приїхала в Житомир до сестри Лєни на Пасху. У неї чоловік був сварщиком, прийшов додому з товаришем. Його звали Петро. 1988 року ми одружилися. У мене народився син Діма. Коли йому було сім років, чоловік помер — тромб у легенях відірвався.
Остапчук готує передачу в тюрму.
— Раніше м"ясо запікала, вареники варила, борщі. А тепер дозволяють передавати тільки ковбасу й сало, — бідкається жінка. Вона ріже яйця на "олів"є". Готує для всієї камери — на чотирьох.
Торік узимку Алла передала Вікторові Кубцю мобільний телефон і зарядний пристрій.
— Мобілку в варену ковбасу заштовхала. А зарядку в болгарський перець зафарширувала, — усміхається жінка. — Сокамерники розказали начальству, телефон забрали. Віктор вимагав у отрядного, щоб мені повернули мобілку. Коли відмовили, оголосив голодування і зашив собі рота.
Щоб не тягло до цигарки, передам йому сємєчок
Каже, за це Кубця перевели до карцеру:
— Раніше писав через день, а тепер зовсім перестав. Я пішла на прийом до начальника тюрми. Просила, щоб за гарну поведінку його повернули в камеру. Він допоміг.
Жінка розказує, що Віктор хотів би одружитися з нею. Та в тюрмі побрався з Лідією Борових із міста Горлівки. Вони познайомилися через листування. 2001-го розлучилися, однак чоловікові не хочуть ставити в паспорті штамп про розірвання шлюбу.
— З Горлівки відписують: "Мусите самі прийти до загсу, коли звільнитеся". Чоловік пояснює, що сидить пожиттєво, але на це ніхто не зважає.
За словами Алли Костянтинівни, півроку тому Віктор Кубець захворів на туберкульоз:
— Просить не кидати його. Пообіцяв перестати курити. Щоб не тягло до цигарки, передам йому сємєчок.
1952, 1 вересня — Алла Брижко народилася в с. Майдан Ємільчинського р-ну Житомирської області
1988 — одружилася із Петром Остапчуком, переїхала до Житомира
1989, 23 березня — народився син Дмитро
1990 — отримали двокімнатну квартиру в новому будинку в Житомирі
1995, 20 травня — помер чоловік від хвороби легень
2006, 2 вересня — отримала лист від засудженого Віктора Кубця; 10 вересня — віднесла Вікторові першу передачу в тюрму
3 
1
Коментарі