"Якщо під рукою немає калькулятора, звертаємося до дітей"

 

— Приклад із п'яти дво­значних цифр з'являється на моніторі на 1,5 секунди. Я лише встигаю побачити два числа, а хлопці одразу видають результат. Спершу навіть не вірив, що можна так швидко рахувати, — каже 40-річний Сергій ТАРАСОВ із села Пустовійтове Глобинського району на Полтавщині. Його сини близнята 9-річні Юрій і Роман усно множать тризначні числа. Цього року хлопці стали переможцями все­української премії "Диво-­дитина".

— У 3 роки Юра і Роман годинами сиділи за пазлами. Складали ті, які призначалися для 8-річних дітей, — розповідає Сергій. — Ще перед першим класом вивчили табличку множення, в умі додавали й віднімали. У школі завдання на уроках математики були їм нецікаві. Вчителька давала з підвищеним рівнем складності. Після закінчення навчального року порадила синам зайнятися ментальною арифметикою.

Торік Тарасов віддав дітей до школи усного рахунку "Соробан" у Кременчуці. На заняття возив щотижня — за 50 кілометрів від села.

— У школі "Соробан" для навчання використовують японську рахівницю абакус і комп'ютерні програми-тренажери. Вдома хлопці щодня займаються по 20 хвилин.

Можуть додавати і віднімати чотиризначні числа, а тризначні — множити на будь-яке число від 1 до 12. Роблять це за 3 секунди. Коли під рукою немає калькулятора, звертаємося до дітей. Люди в районі знають про здібності наших синів. Аби перевірити, чи це правда, задають їм якийсь приклад. А самі відкривають калькулятор у телефоні, щоб підрахувати кінцевий результат.

Дворічну програму з ментальної арифметики брати Тарасови закінчили за рік.

— Ромі це далося легше, а Юрі доводилося більше працювати. Та він посидючий, тому зараз хлопці — на одному рівні. Ми з дружиною економісти за освітою, але такого таланту не маємо. Старша донька добре знає математику, та в школі ментальної арифметики не змогла пройти навіть першу тему. Я теж її не здолав.

У вільний час Роман і Юрій Тарасови люблять кататися на велосипеді та грати в комп'ютерні ігри.

— Хлопці мріють про нові телефони, кожен хоче мати власний ноутбук. Могли б купити, та стараємося не присаджу­вати їх на гаджети. От хороші велосипеди й гіроскутер — без проблем. У вільний час усією родиною їздимо на велопрогулянки по 10–12 кілометрів. Вихідними хлопці ходять до однокласників чи самі вдома приймають гостей. Рома і Юра часто бувають сором'язливі. Та в усьому іншому від своїх однолітків не відрізняються. Хіба на контрольних роботах усі задачі розв'язують за 5 хвилин. Отримують правильну відповідь, але послідовність дій не розписують — раху­ють по-своєму, навпростець. Доводиться додатково з ними займатися, щоб робили все відповідно до шкільних вимог.

5 років навчався у школі 12-річний Антоніо Сантамарія з Мексики. Цьогоріч закінчив її екстерном. Вступив на факультет фізики біомедицини Національного автономного університету Мексики. Став наймолодшим студентом закладу.

Антоніо навчився читати і писати у 2 роки. До школи пішов одразу в третій клас. 9-річним зацікавився аналітичною хімією та молекулярною біологією. Відвідував курси з цих наук при університеті. Хоче знайти ліки від раку.

×