— За всю мою жизнь не ел махана вкуснее, чем у отца Алика Грека. По-нашему его звали дядя Сережа, — говорить 56-річний Сергій Бакалов. Він живе в Октябрському, очолює благодійний фонд допомоги засудженим "Реабілітація". Їдемо на кладовище, де похований Ахать Брагін, якого Бакалов знав із дитинства. Їхні двори були на відстані 400 м.

— Для меня лошади — это было все. А у дяди Сережи была бричка и лошади. Лет в шесть, помню, из дому убегу, в бричке у него лягу, фуфайкой укроюсь. "Ты что здесь делаешь?" "Дядь Сереж, из дому удрал". "Ну иди, я тебя покормлю".

Бакалов просить не плутати: Алік Грек — із Октябрського, а Рінат Ахметов — із сусіднього Сєверного. Підкреслює, це два різні селища. Хлопці з них билися "стінка на стінку".

— Алик мне лично говорил: "Серый, я с Октябрьского сделаю Лас-Вегас, все будет сиять". После его смерти здесь ничего не делается. А люди на Северном, конечно, очень довольны тем, что делает для них Ринат. Может, в память об Алике когда-то и до Октябрьского очередь дойдет.

А як Ахметов здружився з Брагіним, у них же різниця 13 років?

— С Аликом Ринат, наверное, лет с 16 неразлейвода. А я Рината помню с 14. У них на Северном была секция бокса. Как-то я туда зашел. Спрашиваю — кто такой? Маленький, худенький, подвижный. Как стрела! Попросил тренера: "Дай с ним постою в паре". Тренер не хотел ставить, у меня вес в два раза больше. Так мне тогда Ринат губу разбил. Алик тоже был крутым лет так с 14. Малой, но духовитый. Рядом были громилы постарше, но его слово всегда было не последним. Ринат, как и Алик, играл в футбол. Может, на этом и сдружились.

Ахметов, мабуть, був першим хлопцем у Сєверному?

— В своем возрасте он был, может, и первый парень в Донецке. Одевался так, что "Кристиан Диор" отдыхает. Приезжал с Москвы, шикарно выглядел. И всегда с улыбкой. Не знаю, чем он, кроме спорта, занимался. Но сам, без чьей-то помощи, лет в 17 купил себе первую машину, "семерку".

Чим Ахметов вирізнявся, в чому секрет його успіху?

— Не знаю, как у него с математикой, но голова… Считал на ходу. С ним и старшим пацанам было о чем поговорить. Но если не хотел отвечать — говорил так, что вроде не сказал ни "нет", ни "да", но второй раз уже этот вопрос не задашь. Компромиссный. Вместо отказа говорил: "Я подумаю". Но если сказал "да", это железно. Поэтому к нему и потянулись богатые люди. В 1990-х бывало ведь и так, что богачи пришли за помощью, а их разрывают. Ахметов всегда держит слово.

А якщо порівняти Аліка й Ріната?

— Алик был пожестче. Как-то он ко мне заехал злой — только глянул, а ощущение такое, что ты по пояс входишь в бетон. Роста метр 50 с чем-то, но такая сильная энергетика. Не кричит, спокойно говорит. Но доходчиво. И взгляд незабываемый. Ринат был более веселый.

Мусульманське кладовище розташоване в Київському районі Донецька. Від Октябрського — 10-15 хв. машиною. Це частина великого цвинтаря, поряд є "німецький" та "російський" сектори. Вхід на мусульманську ділянку огороджений чорними кованими ґратами з жовтим півмісяцем. Замість сторожки біля входу міцна будівля під металевою черепицею, із жалюзі.

Монумент Ахатя Брагіна, що загинув у 42 роки, розташований неподалік будинку сторожа. Пам'ятник складається з двох стел — чорної та білої. На чорній — барельєф із зображенням Брагіна. У його правій руці чотки. На білій частині — барельєф у вигляді футбольного м'яча. Увінчують монумент голуби.

— Алик был один из самых серьезных голубятников. Как-то был у него в гостях, году в 1995-м. Говорит: "Когда голуби летят, у меня аж сердце останавливается". Теперь сын его — голубятник. Я Равиля Брагина не знаю, но отзываются о нем как об очень порядочном человеке. На отца, говорят, похож.

Ахметов опікає сім'ю товариша?

— Он из тех, кто не бросает близких. Когда умерла Диляра, взял на себя все хлопоты.

Позаду могили Брагіна — місце поховання його дочки. Діляра померла від серцевої недостатності в грудні 2009-го, мала 24 роки. Надгробок — біла фігура дівчини-мусульманки, яка молиться, на повен зріст. Замість ваз на чорному мармурі невеликі клумби з червоними та білими квітами.

Поряд із Брагіним похоронений Фарід Мухаєв, який був його близьким товаришем і підірвався на стадіоні "Шахтар" 15 жовтня 1995 року під час вибуху. Тоді загинули шестеро осіб.

У батька Аліка Грека було шестеро дітей. Залишився тільки Григорій. Живе в Октябрському, розводить коней.

"Вы там, в Киеве, меняйте свое отношение к Донецку"

У центрі селища Октябрське — мечеть "Ахать-Джамі". У сквері поряд ані смітинки. Працівник у комбінезоні збирає папірці у відро.

Іменами Ахать та Рінат названі два мінарети.

Ахать Хафізович Брагін за півтора року до смерті започаткував будівництво. Після його загибелі на стадіоні "Шахтар" у жовтні 1995-го мечеть назвали на його честь. Рінат Ахметов її добудував. Торік його коштом зробили розкішний ремонт.

— Керамическую плитку для отделки привезли из Турции, — розповідає служниця, татарка років 50. — Такой красивой мечети нет даже в Киеве. Многие из русских сейчас принимают ислам. К нам люди из других городов приезжают. Вы там, в Киеве, меняйте, пожалуйста, свое отношение. А то у вас считают Донецк городом бандитов.

×