Першого вересня капітан національної збірної України з футболу Андрій Шевченко, 29 років, провів майстер-клас для дітей-сиріт у Київському інтернаті N3. Організувала захід компанія "Київстар".
На вулиці Саратовській, у дворі інтернату, багато іномарок. Накрапає дощ.
У спортзалі, на другому поверсі школи, людно — ніде яблуку впасти. Футболіст сидить за столиком у білій футболці та синіх спортивних штанях фірми "Лотто". Він коротко стрижений. Щохвилини всміхається до фотокамер. Видно, що не виспався.
— Я довго жив і тренувався зовсім поряд, — каже він.
— Зараз, коли проїжджаю повз тренувальну базу "Динамо", стає тепло на душі.
Молода тренерка дає свисток. Дванадцять хлопчиків у футболках вишиковуються у дві колони. Гукають Шевченка, щоб ішов дивитися. Діти на швидкість ведуть м"яч по колу.
— А зараз легенда футболу покаже, як це треба робити, — каже ведучий.
Андрій проходить по колу, неспішно штовхаючи м"яч поперед себе. Усі плескають.
Далі хлопчики "забивають пенальті" метрів із шести в намальовані зелені ворота. Юні спортсмени хвилюються, тому багато хто не влучає. Андрій піднімає м"яч, бере його під пахву і відходить. Із середини залу кидає в баскетбольне кільце, але мимо.
Останнє змагання — набити м"яч головою якомога більше разів. У Шевченка спалахують очі. Він професійно підкидає м"яч і 16 разів підбиває його. Потім легко ловить руками. Один хлопчик спромігся на 11 ударів. Андрій просить мікрофон.
— Я вражений, — дуже тихо каже він. — У його віці я б такого не зробив, — і тисне хлопцеві руку.
Хочу одружитися з красивою американкою
— Я міг і більше, — каже "ГПУ" 17-річний Андрій Ридаєв. — Мій рекорд — 158 разів. Просто сьогодні дуже хвилювався. Шевченко все-таки, — піднімає очі до стелі, — мій кумир. Я б хотів прожити повністю як він. І одружитися з красивою американкою, і грати десь за кордоном. Я сюди з притулку попав. Мама померла, а тата в мене не було.
Шевченко роздає дітям здуті м"ячі в пакетах. Кожному тисне руку. Хлопці просять розписатися на футболках, плакатах, руках, м"ячах.
Яким було ваше перше вересня? — запитую у футболіста.
— Сонячним і теплим. Слава богу, не запізнився до школи: мама вчасно підняла з ліжка. Я школу дуже любив, хоча через тренування часто пропускав уроки. Але учителі до цього ставилися з розумінням.
Ваша сестра казала, що ви були хуліганом...
— Ну, не зовсім хуліганом, — усміхається Андрій. — Але бавилися ми добряче.
Правда, що живете в будинку Абрамовича?
— Брехня. Взагалі 99 відсотків інформації про мене у пресі — вигадка. Ми переїжджаємо в центр Лондона в нову, свою — підкреслюю — квартиру.
Як почувається вагітна Крістен?
— Добре, скоро має народжувати. Будемо обладнувати кімнату для малюка.
Джордан чекає братика чи сестричку?
— Він чекає маленьку дитинку в мами й тата. А про стать дитини говорити не хочу. Вибачте, мушу бігти. У мене вчора було тренування, сьогодні тренування...
Шевченко виходить надвір і під оплески й подяки дітей сідає у свій чорний "Порше Кайєн" вартістю 120 тис. євро.
5 
35413
Коментарі