— Веломобили — самая необходимая вещь в мире. На них можно перевозить грузы, кататься и даже плавать, — каже киянин 75-річний Володимир Халабурда. Він 35 років конструює веломобілі.
З Володимиром Романовичем зустрічаємося біля гаражів поблизу його будинку. Він сидить на дитячому стільці біля зеленого веломобіля "Телець". Маслом змазує трос біля педалі.
— Усе життя катався на велосипеді. У 2 роки я впав. Нога зігнулася під прямим кутом і не розгиналася. В 14 років почала пухнути. Лікарі сказали, що ногу треба відрізати, бо може початися гангрена. Після цієї звістки всю ніч не міг заснути, почав розробляти ногу. Під ранок щось у коліні хруснуло, і нога розігнулася. Закричав від радості та болю. До школи пішов без милиць, хоч нога страшенно боліла. Після того до лікарів не звертався. Попросив маму купити велосипед і став тренувати ногу. Щодня їздив по 10 кілометрів, а вночі заснути не міг від болю. Велосипеди міняв щороку, бо попередні ламалися. В 45 років за 12 днів проїхав 2 тисячі кілометрів по маршруту Київ — Ялта — Таганрог. Від переохолодження отримав запалення передміхурової залози. Лікарі сказали, щоб забув про велосипед. Вирішив, що прийшов час пересідати на веломобіль.
Володимир Романович одягає трос на шатун. Прокручує педаль.
— На роботі хлопці підсунули статтю про одного конструктора з Харкова. Він жалівся, що йому даїшники не дозволяють їздити на веломобілі. Я посміявся: "А в мене є права на мотоцикл. Мені точно не заборонять". Ввечері прийшов додому і почав майструвати свій перший веломобіль. За основу взяв коляску від старого мотоцикла "Ява". Розрізав на чотири частини, щоб корпус був просторіший. Проміжки заповнив пластиком. Кабінку зробив із відкидним верхом, що пошив із парашутної тканини. Мучився над ним рік. Тепер веломобілі роблю швидше. Достатньо просидіти в гаражі голодним три доби, й веломобіль готовий.
Виносить із гаража фотографії першого веломобіля. Він зелений, завдовжки 4 м.
— На ньому вирішив поїхати до родичів у Чернігів. За Києвом під колеса попала цеглина. Мене повело вбік. Легковий автомобіль, що їхав ззаду, не встиг зупинитися і в'їхав у мене. Він удару мені розтрощило всю ключицю. Та я болі не відчував, почав збирати запчастини від свого веломобіля. Міліціонери з мене сміялися: "Ти краще себе зібрав би". Після того почав робити переднє колесо ведучим, тепер моїм веломобілям не страшне ніяке зіткнення.
Вивозить із гаража жовтий веломобіль. На переднє сидіння садовить онучку 3-річну Олесю.
— Веломобілем навіть діти можуть управляти. Даїшники раніше постійно зупиняли, просили дозволу посидіти за кермом. Тепер вони мене знають. Коли проїжджаю повз, вітають знімаючи кашкети. За життя зробив 50 веломобілів. Одного хотіли в мене купити. Запропонували 300 доларів. Я відмовився: "Тут одне колесо коштує тисячу гривень".
Веломобілі розганяються до 90 км/год.
— Я так швидко не ганяю. Мені достатньо 40-50 кілометрів. У день спокійно можу проїхати 150 кілометрів.
До пенсії Володимир Халабурда працював електриком. Тепер підробляє на столичному майдані Незалежності — малює портрети на замовлення.
Живе сам. З дружиною розлучився 15 років тому. Має сина і доньку.
— Із сином не спілкуюся, бо він курить, а я диму терпіти не можу. Сказав йому: "Кинеш палити, от тоді до мене прийдеш".
1 
1
Коментарі
1