"Шість років намагаюся продати хату, — пише 53-річна Світлана Василівна з Київської області. — Кілька разів зменшувала ціну, але тепер навіть ніхто не питає. Через дорогу від мене живе сусідка, яка відговорює покупців".
Вкладає в конверт знімок будинку з червоної цегли. На подвір'ї ростуть туї. Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.
— Хату продасте восени. Приводьте покупців у будні, коли сусідка на роботі. Дайте оголошення в інтернеті, співпрацюйте із рієлторами. Це пришвидшить продаж. Будинок купить киянин для батьків-пенсіонерів.
"Внуку 4 роки, а він досі не розмовляє, — пише киянка Ніна Василівна, 56 років. — Зять і донька не роблять з цього проблеми, бо займаються з ним за новітніми методиками. Вважають, що Марк здібна дитина. У 2 роки внуку найняли чотирьох репетиторів і няню. Зять багатий. Донька з ним познайомилася, коли їхала на заробітки в Польщу. Два місяці там попрацювала. Він змусив її повернутися. Зараз на роботу не пускає. Грошей на дитину не шкодує. З малим спілкуються англійською, китайською та німецькою. Він усе розуміє, але сказати не може. Підозрюю, що це заважко для дитини в такому віці. У нього поганий апетит. Хлопчик худий і високий. На літо планують переїзд у Німеччину. Не готова їх так далеко відпустити. Але тільки скажу щось проти, стану ворогом".
— Онук заговорить, щойно піде в колектив до однолітків. Бояться відпускати сина в садок через коронавірус. Хоча їхня черга підійшла. У травні запропонують місце в закладі біля дому. У гурті навчиться говорити й почне краще їсти. Відсутність апетиту — не привід для хвилювань. Не приписуйте дитині діагнозів. Поїздку в Німеччину не скасують, але й не затримаються там надовго. До Нового року повернуться в Україну.
"Половина нашого села на початку 2000-х виїхала на заробітки в Аргентину, — розповідає в листі 56-річна Ольга Олександрівна з Волині. — Багато хто там добре влаштувався, а мій чоловік повернувся додому. Не зміг звикнути до тамтешньої обстановки. Шкодує, бо роботи нормальної вдома немає. Пробував брати паї в оренду. Вирощували картоплю, часник, буряк. Здавали в дитячі садки по області. Але знайшлися інші аграрії, які спустили ціну й нам збут перебили. Чоловік перейшов на зернові культури. Сини йому допомагати не хочуть. За батькові гроші повивчалися і поїхали на роботу в Польщу. Я звільнилася, щоб бути його правою рукою. А тепер шкодую. Часто сваримося. Підозрюю, що в нього є інша жінка. Баби в селі говорять, що бачили, як він підвозить то одну, то другу".
Вкладає в конверт сімейне фото. Білявку обіймає за талію бородань у джинсовій сорочці. На звороті підпис: "Випускний у сина. Травень, 2015".
— Чоловіка з далекої країни повернула туга за домом. Якби залишився там, гроші надсилав би, але сім'я розпалася б давно. Там йому сватали жінку. Довго опирався, доки не купив зворотного квитка. Не просіть, щоб їхав у Польщу слідом за дітьми. Тим грошам не будете раді, бо залишитеся сама в хаті. Стосунків на стороні він не має. Довіряйте чоловіку, а не чуткам. Аграрний бізнес приносить йому задоволення. Зернові вродять гарно. Але з продажем урожаю хай не поспішає. Якщо має де зберігати, краще притримати кілька місяців. Заготівельники підвищать ціну.
"Хочу отримати землю для господарства, — пише 48-річний Антон із Сумської області. — Чи вдасться те, що задумав? Мрію зустріти хорошу жінку і створити сім'ю".
Біоенергетик запалює свічку. Обводить нею навколо фото чоловіка в білій вишиванці. Вогник піднімається угору, свічка димить.
— Землю обіцяють не один рік. Усюди натякають на хабарі. Навряд чи щось зміниться, якщо не будете наполегливішим. Відстоюйте своє право на земельну ділянку в селі. Нагадуйте про себе щотижня. Тоді підуть назустріч. Мрії про сімейне життя давно варто втілювати в реальність. Є дві жінки, які хочуть стосунків з вами. Та ви їх вважаєте подругами й не замислюєтеся над серйознішим. Придивіться до оточення, вчасно зробіть вибір і запросіть жінку на побачення.
"Син взяв у кредит 50 тисяч гривень, а повернути треба 210, — пише 63-річний Дмитро з Київщини. — Він планував відкрити власну справу. Але бізнес загнувся через карантин. Продав обладнання, на яке брав кредит, але погасити ним борг уже не зміг. Він росте з космічною швидкістю. Олексій вліз у кредитну спілку. Його дані продали колекторам. Нам телефонують серед ночі. Погрожують, що заберуть авто. Якщо не розрахуємося зараз, то за весну наросте ще 100 тисяч. Продати авто не можу. Не буде чим м'ясо на ринок возити".
— Без вашої допомоги син борги не виплатить. Позичте йому те, що заощадили. Нехай вимагає довідки про повне закриття кредиту та вилучення його прізвища зі списку боржників. Бо пеня може нарости навіть з кількох копійок. Вам доведеться забути про новий трактор ще на два роки. Зате м'ясо зросте в ціні. Перед Великоднем гарно піде торгівля. Час задуматися про власну продукцію. Сировини для цього вистачає. Копчене м'ясо й домашні ковбаси перед святом продадуться на ура. Складете нову клієнтську базу. Від покупців не буде відбою.
"Виховала трьох синів: двійнятам по 35 років, старшому — 37, — розповідає в листі вінничанка Валентина Андріївна, 66 років. — Усі мають вищу освіту, при роботах, не алкоголіки й не ледачі, але досі не жонаті. Переживаю, чи дочекаюся внуків і невісток".
— Хлопці довго парубкують і бояться одружуватися, бо це велика відповідальність. Старший побереться з жінкою, яка від нього завагітніє. Молодші — найближчі два роки сватів не засилатимуть. Згодом один із близнюків візьме удвічі молодшу дівчину з села. Інший — побереться з розлученою. Та це буде міцний шлюб. Вона навчить його заощаджувати. За кілька років куплять хату. Наберіться терпіння. Матимете п'ятеро онуків.
6 
35413
Коментарі