— С женой никогда не расстаемся. Даже в кругосветное путешествие на яхте отправились вместе, — каже маріуполець 63-річний Олександр Стасюкевич. 26 жовтня він з дружиною Людмилою, 64 роки, повернувся з навколосвітньої подорожі на російській яхті "Скорпіус".
Подорож тривала 13 місяців. Судно стартувало торік у вересні з російського міста Сочі.
— Із капітаном Сергієм Нізовцем я познайомився на Мальті, він там ремонтував свою яхту, — розповідає Олександр Сергійович. — Потиснув мені руку і сказав: "Такі мозолі можуть бути лише на долоні бувалого моряка". Розказав, що за місяць збирається у навколосвітню подорож і запропонував помандрувати разом. Я погодився за однієї умови: з нами має поїхати моя дружина. Спочатку Сергій не хотів брати на борт жінку. Казав, що це не принесе щастя. Та згодом погодився. Дружина теж відмовлялася. Та я сказав: "Нам нема чого втрачати. Дітей виростили, будинок побудували. Залишилося ще обігнути земну кулю". Люда була на борту коком. Як приготувала перший обід, капітан сказав: "Треба було мене першим ділом пригостити борщем, я зразу взяв би вас у команду". Найбільше усім подобалися її борщ і вареники. На яхті були три морозильні камери і шість холодильників. Запасів вистачило на цілий рік. На свята та дні народження Люда готувала свій фірмовий торт і салат олів'є.
Олександр і Людмила мали окрему каюту з туалетом і душем.
— На відпочинок часу не було. Я постійно біля капітана, а Люда поралася на кухні. Коли мали вільну хвилину, рибалили. Одного разу спіймали тунця вагою 50 кілограмів. Тягнули його всією командою. Боялися, щоб вудка не переломилася. Найстрашніше було в морі Росса. Ми там були на початку березні. У воді плавало багато айсбергів, за 90 днів подорожі ми не зустріли там жодного корабля. Почався страшенний шторм. Вітер позривав усі антени і порвав вітрила.
Зі штормовим вітрилом допливли до Австралії. За час подорожі на берег сходили 10 разів.
— Коли наблизилися до Бермудського трикутника, почалася гроза. Ми тоді насміялися, бо через наелектризоване повітря волосся в усіх стояло дибом. Майже всі електронні пристрої вийшли з ладу. Працював лише навігаційний апарат. Вийшли на зв'язок за п'ять днів. На суші всі думали, що ми загинули. Найбільше сподобалося в чилійському місті Вальпараїсо. Там є райони, де всі будинки розписані графіті. Малюнки можна роздивлятися годинами.
Подружжя разом майже 40 років. Вони познайомилися в дитячому садку.
— Люда мені зразу сподобалася. Я мамі тоді казав: "Виросту і Люду заміж візьму. В нас будуть двоє дітей і великий будинок". Разом з нею ходили в школу. В старших класах почав за нею упадати. Носив її портфель, проводив додому після уроків. Коли повернувся з армії, ми одружилися. На весілля запросили однокласників і вчителів.
Пара має двох доньок і трьох онуків.
— Після одруження разом працювали в Азовському морському порту. Люда була спеціалістом з радіозв'язку, а я — старшим механіком. У порту 12 років тому познайомилися з одним яхтсменом з Мальти. Запросив туди на роботу. Багаті люди кличуть нас на свої яхти: мене — капітаном, а Люду — стюардесою. Заробляємо непогано. Грошей вистачає, щоб не знати нужди і допомагати дітям.
1 
1
Коментарі