На вул. Першотравневій у селі Семирічка на Вінниччині повільно тягнеться "жигуль". Черкає осілим дном багажника по нерівній дорозі й подає довгий сигнал.
— Риба, толстолоб, — гукає крізь відчинене вікно водій.
Селяни сходяться з пакетами до авто. Водій дістає електронні ваги, відкриває багажник. У ньому насипом лежить риба, хапає повітря й б'є хвостом. Продавець вибирає найбільшу й піднімає за зябра.
— Це серебрістий настоящий толстолоб. Є ще гібридний. У нього мала голова. Він пісний і має багато кісток. Без води через 2 часа здихає. Настоящий 12 часов може жити без води, — розповідає продавець риби із масивною золотою каблучкою на правій руці. Називається Володимиром. — Американські учоні доказали, хто їсть рибу, у того затримується процес старіння.
— Якраз у нас старіння від риби затримається, — сміється беззубим ротом 80-річна Катерина Ткачук. Її рибина заважує трохи більш як 2 кг, на 21 грн. — Двайдцять тай всьо, — торгується. — На нашу пенсію то й це дорого.
— Беріте, тьотю, — махає рукою Володимир. — Їжте на здоров'я. Люди не понімають. Беруть гнилу тюльку в магазині по 18–19 гривень, а тут жива, свіжа по 10 їм задорого. Щитають, що вона нам з неба впала, якщо в нас ставок.
Володимир з другом Олександром орендують ставок в сусідньому селі Гранів. У нього запускають куплений у рибгоспі мальок товстолоба. Влітку кидають у воду вапно. Воно гаситься, вбиває мікроби й дає рибі кисень. Взимку б'ють лунки, щоб риба не задихнулася. Годують відходами зерна. Росте два роки. Восени спускають воду. Рибу тримають у сітці, яка лежить у воді. Щодня виловлюють звідти і продають до 300 кг. Доки її возять, став охороняє найманий сторож.
— Встали у два ночі, загрузилися, поїхали на базар. Що не продали, тепер возимо по селах. Так 15 днів катаємся й ще стільки ж будем. Літра бензину, як кіло риби — 10 гривень. Багато не накатаєшся. Оптовики по 7 гривень беруть, але 3 гривні для нас великі гроші. Ми цеї риби менше їмо, чим люди, бо жалко. Треба копійка дітей вчити, — розказує Олександр. — Поки цю рибу виростиш, то заплатиш рибінспекції, ветміліції, санітарній службі, налоговій і пішло-поїхало. Вобшім, дурдом.
За оренду 1 га става торік платили 150 грн. Зараз 400 грн. Наступного року ціну хочуть підняти втричі.
Володимир закінчує торг. Кладе ваги на заднє сидіння. "Жигуль" заводиться з третього разу й, від'їхавши 20 м, знову починає сигналити. Такі продавці риби восени їздять майже в кожному вінницькому селі. Через низьку ціну люди скуповують по кілька десятків кілограмів. Роблять консерви, солять як оселедці.
— На Вінниччині 4 тисячі ставків, — каже 55-річна Надія Гуменчук, головний фахівець відділу іхтіології Вінницького обласного управління Держрибохорони. — В основному всі вирощують товстолоба. Він не примхливий. Швидко росте. Майже не хворіє й невибагливий у їжі. Рідше розводять карася та карпа. Орендарі укладають типовий договір із сільською радою про оренду і що хочуть, те й вирощують у ставі. Ми тільки вимагаємо, щоб рибу продавали із сертифікатом якості і накладною. Це доказ, що не вкрадена. Ціну продавці встановлюють самі.
Товстолоб у Вінниці продають по 12–15 грн/кг. У Києві — від 17 грн/кг.
8 
1
Коментарі