67-річний киянин Олександр Приходько півстоліття розводить голубів. Зараз утримує 60 пташок.
Голуб'ятник облаштував у дворі житлових будинків на столичному масиві Виноградар. Олександр Васильович сидить на низькому стільці і сипле зерно пташкам. Він у темно-коричневому костюмі, прикурює цигарку "Прима".
— Я народився на Кавказі в місті Краснодар. В 1950-х там майже всі чоловіки тримали голубів. Мода така була. Хто два голуба мав, а хто й 200. Цілі хмари літали. Мені було 6 років, коли сусід подарував пару голубів. Але вони від мене до нього назад полетіли. Батько через тиждень мені купив інших. Ну, і понеслось.
Сусіди часто запитують: "А чого ти кабанчика не заведеш? Це ж корисніше". А я навіть коли жив у Ленінграді в гуртожитку, умудрився тримати їх на чердаку. Мав 40 штук. Майже всю стипендію тратив їм на їжу.
Олександр Васильович — інженер. 44 роки розробляв прибори для підводних човнів.
— Два тижні тому пішов із роботи, — сипле зерно голубам. — А голубар — це хобі. Буває приходиш розстроєний, сів біля голубиць, а вони воркують — увесь стрес знімають. Можу дивитися на них годинами. Дратує лише, коли вони в поїзді починають воркувати. Бо сусіди по купе нервують. Я, мабуть, тисяч п'ять у поїздах перевіз. За ними їздив на Кавказ. Раз узяв 40 штук, ледь досунув.
Голуби починають пурхати по вольєру. Один сидить у кутку.
— Якщо голуб сумний, значить, прихворів. Декому дружини забороняють голуб'ятні тримати, але на радість, моя мені помагає. Годує їх, коли мене нема вдома.
Тримають пташок, щоб вивести нову породу.
— Це як азарт — вивести красивого голуба. Щоб був чистий, а хвіст коричневий, наприклад. Дуже важка робота. Тому селекція ведеться майже наосліп. Молодець той, хто виводить гарну породу. Три роки тому друг подарував пару голубів. Я подумав, що він зійшов з розуму, бо вони страшно дорогі. Але яєць не несуть досі, породу вивести не можу. То голубка винна.
На волю голубів не випускає. Вони літають у невеликому вольєрі, закритому сіткою.
— Яструби вибивають. Вони по садках живуть. Сидять між листям і тільки чекають. Потім піднімаються і роблять обльот. Зір у них добрий і швидкість велика, тому голуб від нього не втече. Хватає і їсть. Голуб — саме дієтичніше м'ясо. Їх яйцями лікують туберкульоз і коклюш. Але ми, голубівники, їх не їмо. Не можу уявити, як можна їсти те, що на руках носив.
Коштують птахи від 50 грн. До цінних порід належать узбеки та поштарі. Їх вартість $1 тис.
— Поштарями колись вісті передавали. Листок прикріплювали в спеціальне кільце біля лапи. І голуб летів без зупину. За годину пролітає 100 кілометрів.
Неправда, що голуб — пташка миру. Попадаються такі злі, як підуть по гніздах — одне одного перебивають. Або пару розбивають. Першим гніздо займає голуб, а вже тоді голубка йде до нього жити. А паруються вони не по любові. Ми їх примушуємо до цього, щоб вивести породу. Але якщо птахи вже влюбляться, то розлучити неможливо. У знайомого в Махачкалі була пара, але не породистих, рябих. Що він із ними не робив — і продавав, і віддавав, але вони все одно летіли одне до одного. Так і залишив їх разом.
2 
1
Коментарі